«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ»

Автор: Intercom от 24-10-2016, 11:07, переглянуло: 2890

 

 

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ»:

віртуальна прем’єра видання до 150-річчя від дня народження видатного українського історика, політичного діяча, письменника М.С. Грушевського(1866–1934)

Завдяки історичній памяті людина стає особистістю,

народ – нацією, країна – державою

М.С. Грушевський

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ»

   В історії української науки і культури кінця ХІХ – першої половини ХХ століття одне із почесних місць по праву належить Михайлу Сергійовичу Грушевському – видатному вченому, людині широкої ерудиції, надзвичайної працьовитості. За спогадами сучасників, Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, увесь свій час присвячував роботі. Володіючи енциклопедичними науковими знаннями, здатністю всебічно аналізувати і в художній формі відтворювати історичні процеси, він яскраво виявив себе в багатьох галузях знань: історії, археології, літературознавстві, фольклористиці та ін.

   Але насамперед М.С. Грушевський – це визначний історик і патріот свого народу, який створив перше найбільш повне, узагальнююче дослідження з історії України від найдавніших часів до другої половини XVII ст. Наукова концепція М.С. Грушевського ґрунтується на органічній єдності високого професіоналізму викладу матеріалів, глибоких знаннях літератури і джерел та оригінальності їх трактування.

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ»

 

   Михайло Грушевський «сполучає в собі дві гігантські творчі постаті – найбільший дослідник тисячолітньої історії України і найбільший творець живої історії – великого відродження України 20 століття» – без жодного перебільшення сказав про визначного визначного українського академіка відомий літературознавець, укладач антології «Розстріляне відродження» (Париж, 1959) Юрій Лавриненко.

   М.С. Грушевський народився 17 (29) вересня 1866 р. у Холмі (нині – Республіка Польща) в сім’ї вчителя. Дитячі роки проходили далеко від рідних місць: сім’я переїхала спершу в Ставрополь, а згодом на Кавказ, де Михайло навчався у 1-й Тифліській класичній гімназії. 1886 р. його зараховано студентом історичного відділення історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира, який закінчив 1890 р. В університеті М. Грушевський працював під керівництвом Володимира Антоновича.

   У 1887 р. Михайло написав працю про українські замки в XVI ст., 1890 р. – велику книгу «Історія Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV віку» – і за неї дістав золоту медаль та стипендію для подальших наукових дослідів.

   За успіхи в науковій роботі його залишили на кафедрі для подальшої наукової та педагогічної роботи як професорського стипендіата. У травні 1894 р. він захистив магістерську дисертацію і отримав ступінь магістра. Того ж року за рекомендацією В. Антоновича М. Грушевського призначили на посаду ординарного професора кафедри всесвітньої історії Львівського університету.

   Саме у Львові М. Грушевський розпочав активну науково-організаторську діяльність. Своєю діяльністю М. Грушевський сприяв переходові української науки в Східній Галичині від поодиноких індивідуальних історичних пошуків до організованого, колективного й систематичного вивчення історії України.

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ»

   Головна з 2000 друкованих праць Грушевського – 11 томів «Історії України-Руси», доведеної до часів Виговського, попри минущість її окремих аспектів у освітленні й методології, останеться вічним монументальним твором, який реконструював тисячолітній власний шлях, власне обличчя, власний історичний характер і долю України, відтворив її окремий образ від інших народів, внутрішньо цільний історичний образ. Щоб це зробити, «мусів він науково подолати творені століттями і прийняті світом російські і польські схеми і концепції історії Східної Європи, в яких не було окремого місця і шляху України. Монографію «Історія України-Руси» Михайло Сергійович писав з перервами протягом 38 років (1895–1933).

   Збір матеріалів, підготовка і видання цих книг має свою історію. Задум такої великої праці зародився в автора ще під час навчання в Київському університеті. Але на цей сподвижницький шлях трудно було вступити, потрібно було зібрати колосальну силу першоджерел, аналітично осмислити всі праці  попередників, створити свою схему, винайти видавничі можливості і спробувати окремими частинами друкувати певні розділи.

   Михайло Грушевський згадував, що «зайнявши кафедру, я сім семестрів к ряду (1894–97) читав загальний курс історії України. Повторений потім удруге ще раз у 1898–1902 рр. курс сей мав послужити мов би скелетом тої задуманої історії... Ближче розглянувши, прийшов я скоро до переконання, що розпочати діло треба не такою популярною й короткою, а ширшою й строго науковою історією України, яку б потім можна переробити в коротку й популярнішу... Протягом 1897–98 рр. був написаний І том і при кінці 1898 р. був видрукуваний».

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ»

   З цього року й почали виходити по черзі томи «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. У 1899 р. був написаний і виданий другий том, у 1900 – третій, у 1903 – четвертий, у 1905 – п’ятий, а на початку XX ст. були опубліковані наступні 6–8-й томи.

   Пізніше затримка видання наступних томів була викликана політичними обставинами, працею на посаді голови Центральної Ради, вимушеною еміграцією і тільки з поверненням на Україну в 1924 р. історик спромігся підготувати і видати дев’ятий том «Історії України-Руси» (1928–31). Він підготував  десятий та одинадцятий томи. Десятий вийшов вже після його смерті за редакцією дочки Катерини Грушевської у 1936 р., а доля подальших рукописів стала таємницею для нас.

   Деякі томи «Історії України-Руси» перевидавалися ще за життя вченого у Львові, Києві, Відні, а з наступом сталінізму на українську культуру в 30-х роках і пізніших десятиліттях такого роду перевидання припинилися. І тільки за кордоном, у Нью-Йорку, в 1954–1958 рр. перевидано цей десятитомник. Жаль, що вчений довів своє дослідження тільки до 1658 р.

   Незважаючи на різні перипетії і труднощі з виданням цієї праці, вона стала найбільшим твором української національної історіографії, а її автор – Михайло Грушевський зайняв місце в когорті найбільших світових істориків. Тому не випадково, починаючи від Івана Франка, спеціалісти і визначні діячі науки та культури давали таку високу оцінку цьому дослідженню.

   Працюючи в поті чола над багатотомником, Михайло Грушевський готував і науково-популярну книгу для народу, причому не одну, а три. У 1907 р. у С.-Петербурзі вийшла невеличка за обсягом книжка М. Грушевського «Про старі часи на Україні». Вона стала другою ластівкою у підготовці до наступних подібних книг із історії України для масового читача. Знайомство з нею дає можливість у загальних рисах переглянути славні сторінки літопису українського народу з найдавніших часів до середини XIX ст. Ще раніше, у 1904 р., у Петербурзі вийшла його книга «Очерк истории украинского народа», яка перевидавалася у 1906, 1911, 1990 рр. А у 1911 р. в Києві з’явилася третя, значно більша книга автора – «Ілюстрована історія України», яка серед інших науково-популярних праць не лише початку XX ст., але й до нашого часу залишається однією з найкращих за джерельною базою. Цінна вона ще й тим, що в ній вміщено велику кількість ілюстрацій – старовинні гравюри, малюнки, портрети тощо.

   Це був свого роду дар народові за відзначення 25-ліття своєї наукової діяльності. У передмові до першого видання М. Грушевський писав: «Бажаючи подякувати українському громадянству, що привітало мене з 25-літтям моєї письменської діяльності, вернувсь я до отсього діла і випускаю тепер отсю книгу. Хотів я дати громадянству нашому книгу, написану легко і приступно, оживлену образами минулого життя, уривками нашої старої творчості, нашої словесности, і знимками цікавих предметів старого побуту, портретами давніх українських діячів, картками і планами вікопомних подій».

   До репринтної публікації дев’яти томів, які зберігаються у цінному фонді ФБ ХНАУ, включені останні видання окремих томів: 3-тє видання 1-го тому (К., 1913); 2-ге видання 2-го (Львів, 1905), 3-го (Львів, 1905), 4-го (К.; Львів, 1907), 8-го (К.; Львів; Відень, 1922) томів; перше і єдине видання решти томів (т. 5 – Львів, 1905; т. 6 – К.; Львів, 1907; т. 7 – К.; Львів, 1909; т. 9, ч. 1 – К., 1928).

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ»

 

 Розкриємо зміст окремих томів «Історії України – Руси»:

  •  У першому томі висвітлюються соціально-економічні, політичні і культурні процеси, що відбувалися на території України з найдавніших часів до початку XI століття.
  •  У другому томі аналізується міжнародне становище, політичний та економічний розвиток Київської держави, окремих її земель – Київської, Турово-Пінської, Чернігівської, Переяславської, Волині, Побужжя, Галичини, Угорської Русі, а також Степу в XI–XIII ст.
  •  У третьому томі висвітлюється історія Галичини та Волині від утворення тут держави князя Романа Мстиславовича до загарбання значної частини території Польським королівством, а також становище Наддніпрянщини за умов панування золотоординських ханів.
  •  У четвертому томі висвітлюється політична історія українських земель у складі Великого князівства Литовського та королівства Польського протягом XIV – середини XVI ст. (до 1569 р.).
  •  У п’ятому тому подається загальний огляд суспільно-політичної еволюції українських земель у XIV—XVII ст., розглянуто станові групи населення (шляхта і маґнати, селянство, міщанство, духовенство), історія місцевого та церковного врядування, виникнення уніатської церкви.
  •  Шостий том завершує другий цикл фундаментальної серії, присвячений литовсько-польській добі. Простежується розвиток міського ремесла й сільського господарства, торгівлі, національних відносин, культури і побуту від часів інкорпорації українських земель до складу Великого князівства Литовського й Речі Посполитої до 20-х рр. XVII ст. – часів Козаччини. Особливу увагу приділено питанням освіти, створення братств, боротьби з унією.
  •  Сьомий том розпочинає третій цикл «Історії України-Руси», присвячений часам козацьким. У ньому розповідається про початки козацтва від кінця XIV ст. до початку XVII ст., коли воно перетворюється з чисто побутового явища у суспільно-політичний стан, стає на чолі національно-визвольних змагань українського народу. У томі висвітлюються ключові події першої чверті XVII ст., участь козаків у релігійній боротьбі, Хотинська війна і відновлення православної ієрархії 1620–1621 рр., морські походи та військові дії гетьмана Сагайдачного проти турків і татар. Йдеться про зв'язки козацтва з київським культурно-громадським рухом цього часу, який очолювали митрополити Й. Борецький і П. Могила.
  •  Восьмий том «Історії України-Руси» М. Грушевського, присвячений другій чверті XVII ст., складається з трьох частин. Перша – охоплює 1626–1638 рр., від Куруківської кампанії, що не виправдала планів і надій козаків перших десятиліть цього століття, до поразки під Кумейками. У другій частині розповідається про українське життя за часів так званого золотого спокою (1638–1648) та початок Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. У третій частині висвітлюється перебіг подій у перші два роки Хмельниччини (1648–1650), дається оцінка Зборівської угоди між Україною і Польщею.
  •  Дев’ятий том висвітлює події Хмельниччини 1650–1657 рр. Перша половина цього тому охоплює період від 1650 р. (похід на Молдову) до 1654 р. (Переяславська умова). Друга половина цього тому висвітлює події Хмельниччини від 1654 р. (після Переяславської умови) до 1657 р. (смерть Б. Хмельницького).
  •  Це остання книга десятитомника «Історія України-Руси» Михайла Грушевського. В ній охоплено період від 1657 року (після смерті Богдана Хмельницького) до подій 1658 року (Гадяцька угода). Простежується історія оформлення шведсько-українського союзу, висвітлюється бунт Пушкаря, розповідається про відновлення кримсько-українського союзу, про конфлікт з Москвою і Гадяцьку унію.

   Вихід у світ репринтного видання «Історії України-Руси» до 125-річного ювілею М.С. Грушевського є знаменною подією, що засвідчує повне його визнання і реабілітацію на Батьківщині як патріота, громадянина і вченого світового рівня.

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ»

 

   Невмирущість історичних праць Михайла Грушевського ґрунтується на тому, що ці книги написані на міцних першоджерелах, з глибоким науковим аналізом і синтетичним узагальненням різних проблем історії України з праісторичних часів до початку XX століття. Найголовніша цінність їх полягає у правильній схемі подання історії України, яку виробив вчений.

   Ще у 1904 р. М. Грушевський в «Сборнике статей по славяноведению» опублікував статтю під назвою «Звичайна схема «русской історії», або справа раціонального укладу історії східного слов’янства», в якій на основі вагомих джерел подав концепцію-схему історичного розвитку українського і білоруського народів. Ця схема стала основою всієї пізнішої історіографії не лише на Україні, але й серед українських істориків діаспори.

«Історія України-Руси» М. Грушевського багато разів перевидавалася у нас і за рубежем і на сьогодні стала настільною книгою кожного свідомого українця.

 

 

Використана література: 

  • Качкан В.А. «…Найбільший творець живої історії» : (над раритетами Михайла Грушевського) // Качкан В.А. Українське народознавство в іменах : навч. посіб. / В.А. Качкан. – К. : Либідь, 1994. – Ч. 1. – С. 196 – 206.
  • Лавриненко Ю. Розстріляне відродження : антологія 1917 –1933 / Ю. Лавриненко. – К. : Смолоскип, 2002. – С. 917 – 928.
  • Пріцак О. Історіософія Михайла Грушевського / О. Пріцак // Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К. : Наук. думка, 1991. – Т. 1. – С. XL – LXXIII.
  • Смолій В.А. Видатний історик України / В.А. Смолій, П.С. Сохань // Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К. : Наук. думка, 1991. – Т. 1. – С. VIII – XXXIX.

P.S. Запрошуємо ознайомитися з виданням

М.С. Грушевського «Історія України-Руси»

 до читального залу № 4 (сектор рідкісних і цінних видань).

 

 

А. Смоковенко, бібліотекар І категорії

сектора комплектування та наукової обробки документів;

О. Кандаурова, завідувач сектора рідкісних і цінних видань




Категорія: Бібліотека

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.