«ЗАСНОВНИК НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ»

Автор: Intercom от 30-01-2017, 15:38, переглянуло: 710

 

Віртуальний огляд

 

 «ЗАСНОВНИК НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ»:

(розшифровуючи провенієнції у старовинних книжках)

до 260-річчя від дня народження І.А. БЕЗБОРОДЬКА (1756–1815), державного діяча

 

   27 лютого 2016 р. виповнилося 260 років від дня народження Іллі Андрійовича Безбородька (1756–1815), державного діяча, засновника Ніжинської гімназії вищих наук (з 1834 р. – ліцей князя Безбородка). Ця пам’ятна дата зацікавила нас, бо на сторінках двох найстаріших німецькомовних книг Філіпа Міллера «Малюнки найкорисніших, найкрасивіших і найрідкісніших рослин…», які зберігаються у рідкісному та цінному фонді Фундаментальної бібліотеки, знайдено печатки «Лицей Князя Безбородка».

«ЗАСНОВНИК НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ»
«ЗАСНОВНИК НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ»
«ЗАСНОВНИК НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ»


    Спробуємо зазирнути у минуле та розшифрувати провенієнції у книгах Ф. Міллера. Вельми цікаву інформацію про життя та діяльність Безбородька-старшого ми знайшли в головній праці російського етнографа та археолога Олександра Власійовича Терещенка (1806–1865) «Опыт обозрения жизни сановников, управлявших иностранными делами в России» (СПб., 1837. – Ч. 1).

   Цитата з книги О. Терещенка: «Безбородкины происходят от древнего польского, благородного поколения Ксенжицких, которых наименование они удерживали в Малороссии до войны (1648 г.) между Польшею и Малороссиею. Демьян Ксенжицкий, по находившимся в Малороссии его владениям, поступил на службу козацкую; участвовал в войне противу Польши, и в то время получил прозвание Безбородко, Причину этого прозвания малороссияне объясняют тем, что в одной битве с поляками, он лишился подбородка. Правнук его Андрей Яковлевич служил генеральным писарем, и в царствование Петра ІІ оставил службу с чином генерального судьи. Он имел двух сыновей: Александра и Илью, старший родился в городе Глухове, черниговской губернии. Александр Андреевич, окончив с отличным успехом курс наук в киевской академии, поступил в военную службу».

   За версією Української Радянської Енциклопедії: «Безбородьки – великі українські поміщики Полтавської губ., походженням з козацької старшини Переяславського полку. З цього роду вийшли російські державні діячі 18 ст., брати:

Олександр Андрійович Безбородько (1747–1799) – службу почав 1765 р. в канцелярії генерал-губернатора Лівобережної України О.П. Румянцева. Проявив виняткові дипломатичні здібності при підписанні Кючук-Кайнарджійського договору Росії з Туреччиною. У 1775 р. призначений особистим секретарем Катерини ІІ. У 1791 р. підписав вигідний для Росії Ясський мир з Туреччиною. Павло І надав Безбородьку титул князя і звання канцлера Російської імперії. За час служби Безбородько став великим поміщиком, власником багатьох маєтків. За ініціативою Безбородька Павло І видав указ про відновлення порядків колишньої Гетьманщини. Безбородько допоміг В. Рубану видати «Короткий літопис Малої Росії.

«ЗАСНОВНИК НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ»

І.А. Безбородько. Художник Д.Г. Левицький, 1810-ті рр.


   Ілля Андрійович Безбородько (1756–1815) – граф, сенатор, дійсний таємний радник. Він був учасником воєнних походів проти турків у 1773–1774 рр. У 1790 р. Ілля Андрійович служив під командуванням Суворова; при приступі на Ізмаїл командував четвертою та п’ятою колонами лівого флангу. В 1795 р. приймав участь у поході на Польщу. Після смерті брата , князя Олександра Андрійовича, він залишився єдиним спадкоємцем його колосального статку. Безбородько віддав під організовану в м. Ніжині гімназію вищих наук свій будинок і сад».

   Цитата із книги О. Терещенка: «Безбородко запечатлел свою память благотворительным учреждением училища, для дворян малороссийского края. Гр. Илья Андреевич Безбородко, после смерти брата своего, в прошении к Императору Александру I, так изъяснился: «При пожертвовании сем Всемилостивейший Государь! После смерти покойного брата моего, князя Безбородко, нашел я в бумагах его записку, в коей означено желание, чтоб из доходов его имения взносимо было в воспитательный дом. 1. В продолжение первых пяти лет, по смерти его, по 10 000 рублей. 2. По истечении сего времени, чрез восемь лет, по 20 000 рублей… желая исполнить оное в точности и обратить его пожертвование наиполезнейшим образом для общества, я купно рассуждал, что нигде удобнее оно употреблено быть не может, как в Малороссии, отчизне моего покойного брата. …я сужу, что всего удобнее и с видами Вашего Императорского Величества к распространению просвещения сообразнее быть может, устроить в Малороссии, на счет сего пожертвования, училище высших наук, которое здесь еще не существует и от которого можно ожидать великой пользы, как для всех, так и особливо для тех неимущих дворян и другого состояния молодых людей, кои по скудости своей не могут иметь достаточных способов к образованию себя… При пожертвовании сем ... испрашиваю:

   1. Чтоб училище сие устроено было в Нежине, на месте уступаемом мною.

   2. Чтоб оно наименовано было: Гимназия Безбородко высших наук».

   Государь Александр, одобрив патриотическое пожертвование, написал: «быть посему, а училищу именоваться Гимназиею высших наук князя Безбородко».

«ЗАСНОВНИК НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ»


   Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя – один із найстаріших навчальних закладів в Україні, відомий далеко за межами країни своїми освітніми, науковими і культурними традиціями. Заснований у 1805 р. на кошти братів Олександра та Іллі Безбородьків як Гімназія вищих наук зі статусом вищого навчального закладу університетського типу.

Історія Ніжинської гімназії пов’язана з ім’ям князя Олександра Безбородька, канцлера Катерини ІІ, та його брата, графа Іллі Безбородька. Саме племінник братів Безбородьків Василь Кочубей, який був дуже впливовою політичною постаттю при дворі Олександра І, рекомендував побудувати університет у Ніжині: «Малоросія університетів немає, а Ніжин – місце дуже хороше для цей шляхетної мети». Брати Безбородьки пожертвували для будівництва цього навчального закладу більше 600 тисяч карбованців – колосальну на той час суму. Відкрилася Ніжинська гімназія вищих наук 4 вересня (за старим стилем) 1820 р., а першим її директором став відомий український вчений Василь Лялькар.

   Ніжинська вища школа протягом 210 років свого існування змінювала напрями підготовки фахівців: фізико-математичний ліцей (1832–1840), юридичний ліцей (1840–1875), історико-філо-логічний інститут (1875–1919), інститут народної освіти (1919–1933), педагогічний інститут (1933–1998), педагогічний університет (1998–2004), класичний університет (з 2004 року). За час існування було підготовлено понад 60 тисяч фахівців – педагогів, юристів, інженерів тощо. Тут отримали вищу освіту багато відомих представників науки та культури. Серед них письменник-класик Микола Гоголь, ім’ям якого університет був названий у 1939 році, Є. Гребінка, Л. Глібов, Ю. Збанацький, Є. Гуцало, Н.Я. Прокопович, О.С. Данилевський, та ін.

   Розшифровуючи провенієнції (примітки, печатки тощо), які ми знайшли на сторінках двох найстаріших книг бібліотеки, можна розкрити неймовірно цікаві історичні події та факти.

«ЗАСНОВНИК НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ»
«ЗАСНОВНИК НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ»


Використана література:

  1. Безбородко Александр Андреевич // Новый энциклопедический словарь / под общ. ред. К.К. Арсеньева. – СПб. : тип. АО «Брокгауз-Ефрон», [1911–1915]. – Т. 5. – Стб. 555–556.
  2. Безбородко Илья Андреевич // Новый энциклопедический словарь / под общ. ред. К.К. Арсеньева. – СПб. : тип. АО «Брокгауз-Ефрон», [1911–1915]. – Т. 5. – Стб. 556.
  3. Безбородьки // УРЕ. – К., [1960]. – Т. 1. – С. 480.
  4. Историко-филологический институт кн. Безбородко // Новый энциклопедический словарь / под общ. ред. К.К. Арсеньева. – СПб. : тип. АО «Брокгауз-Ефрон», [1911–1915]. – Т. 19. – Стб. 815.
  5. Лицей кн. Безбородко // Новый энциклопедический словарь / под общ. ред. К.К. Арсеньева. – СПб. : тип. АО «Брокгауз-Ефрон», [1911–1915]. – Т. 24. – Стб. 731–732.
  6. Ніжинський ліцей // УРЕ. – 2-ге вид. – К., 1982. – С. 363.
  7. Светлейший князь Александр Андреевич Безбородко (1765–1799) // Терещенко А. Опыт обозрения жизни сановников, управлявших иностранными делами в России / А. Терещенко. – СПб. : [в тип. вдовы Байковой], 1837. – Ч. 2: Канцлеры. – С. 166–197.
  8. Терещенко Александр Власьевич // Энциклопедический словарь : в 43 т. / под ред. И.Е. Андреевского, К.К. Арсеньева, Ф.Ф. Петрушевского. – СПб. : тип. АО «Издательское Дело», Брокгауз-Ефрон, 1901. – Т. 32-а, полутом 64. – С. 955.

 

 

Кандаурова О.Д., зав. сектора рідкісних і цінних видань

Жидких І.П., головний бібліограф



Категорія: Бібліотека

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.