Цікаво знати!

Автор: bibliograf от 1-06-2017, 13:45, переглянуло: 540

 

Віртуальний огляд-подорож

«ПРИРОДНІ ПЕРЛИНИ УКРАЇНИ»:

до Днів заповідників і національних парків

   Славиться земля українська своїми краєвидами. Тут серед широких низовин, височин і кряжів головними діючими особами по створенню мальовничого пейзажу, від якого досить часто перехоплює подих, постають струмки, річечки, ріки – справжні ландшафтні перлини України.

   У 2007 році фондом відомого громадського та політичного діяча Миколи Томенка «Рідна країна» започатковано загальнонаціональний проект «7 чудес України». Ця акція стала найрезонанснішим і найуспішнішим проектом у галузі популяризації вітчизняного туризму за більш ніж 20 років української незалежності.

   “Всеукраїнська акція «7 чудес України» задумувалася як прагнення показати українцям і світу історично значиме, архітектурно витончене, туристично привабливе, одним словом – красиве та унікальне обличчя держави, у якій ми живемо. Тут не хотілося згадувати традиційних пояснень сумних сторінок історії нашої країни. Ми, навпаки, прагнули продемонструвати велич української історії не лише у формі гіпотез і казкових легенд, а й по факту“, – говорить ініціатор проекту Микола Томенко.

   У 2008 році проведено акцію «7 природних чудес України», переможцями якого визнано: Біосферний заповідник «Асканія-Нова», Регіонально-ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», Дністровський каньйон, Мармурову печеру, Національний природний парк «Подільські Товтри», озера Світязь та Синевір.


БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК «АСКАНІЯ-НОВА»

Цілинний степ «Асканія-Нова» – єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, – має велику наукову, культурно-пізнавальну та практичну цінність…

Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!

   Серед заповідних об’єктів України біосферний заповідник «Асканія-Нова» посідає особливе місце, адже історія заповідання його території нараховує близько 110 років. Так, багатий землевласник Фрідріх Фальц-Фейн у 1898 р. у своєму родовому маєтку за власною ініціативою першим у світі вилучив із господарського використання ділянку своїх угідь, яка стала праядром теперішнього найбільшого в Європі (11054 га) заповідного типчаково-ковилового степу.

   Сучасний заповідний степ складається з трьох масивів: Північний, Південний, Великий Чапельський під, а також з перелогів, де вивчаються процеси відновлення природної рослинності. Суха мова статистики відмічає зростання тут 478 видів вищих рослин. Але вона не може передати різноманіття всіх проявів, букету запахів, притаманних лише дикому степу. Степ постійно змінює своє забарвлення. Загляньте сюди наприкінці квітня і побачите, як на сірому фоні минулорічної трави яскравими різнобарвними вогниками горять квіти тюльпанів, ніжною блакиттю манять півники. Розстелить ковила українська свої перисті остюки – і степ вже хвилюється, наче море. Зацвіте льон австрійський – і земля ніби вкриється легким серпанком. Пройде ще трохи часу – і степ вже нагадує килим.

   Тваринний світ заповідного степу зберіг свою аборигенну фауну, за винятком крупних видів ссавців та птахів. Тут зустрічаються типові мешканці степового ландшафту: малий ховрашок, степовий байбак, тушканчик великий, заєць-русак, мишовидні гризуни, а також середні та дрібні хижаки: звичайна лисиця, степовий тхір, ласка. У густому травостої мешкають не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних і плазунів, 18 видів ссавців, у різні пори року зустрічається більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування.

   На території Великого Чапельського поду в умовах, наближених до природних, утримуються табуни диких копитних із різних континентів. Тут протягом усього року мешкають бізони, сайгаки, лань європейська, коні Пржевальського, туркменські кулани, благородні олені, кафрські буйволи. Влітку сюди випускають стадо антилоп канна, гну та нільгау, зебр та вихідців із далекої Індії – гаялів. Ближче до осені в центрі поду збирається велика кількість перелітних птахів: різні види качок, багатотисячні зграї журавлів, сірих гусей, куликів.

   У заповіднику варто відвідати зоопарк, де зібрані птахи та тварини майже з усіх країн світу, а також мальовничий ботанічний сад з величезною кількістю штучних ставків, де представлені дерева та кущі всіх кліматичних зон Землі.

ГРАНІТНО-СТЕПОВЕ ПОБУЖЖЯ

   Південний Буг у крутих кам’янистих берегах утворює вузьку каньйоноподібну долину. Величні гранітні скелі місцями сягають 40-50 м заввишки. Русло річки порожисте з водограями та островами. Це справжній гірський ландшафт серед Українського степу...

Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!

   Гранітно-степове Побужжя – одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала у морські глибини вже протягом 60 млн років. Результати біогеографічного аналізу вказують наявність на цій території значної кількості видів рослин і тварин середземноморських та гірсько-альпійських за походженням. Тут виявлено 86 представників флори і фауни, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.

   Історичні джерела та сучасні дослідження свідчать про те, що каньйон Південного Бугу з його стародавніми урочищами, скелями, могилами, порогами слід вважати національними святинями. Гранітно-степове Побужжя надзвичайно багате на археологічні пласти: палеоліт, мезоліт, неоліт, мідний і залізний віки, епоха бронзи, черняхівська та трипільська культури, свідоцтва поселень кімерійців, савроматів, скіфів, ольвіополітів, давніх слов’ян, римлян.

   Всього у цьому районі між селищами Мигія та Олександрівка виявлено 98 археологічних пам’яток. Своїми межами парк співпадає з землями війська запорізького та його державою – знаменитою на весь світ Запорозькою Січчю.

   Пороги Південного Бугу мають місцеву назву – брояки. Із ними, як і з багатьма островами та скелями, пов’язана значна кількість запорозько-гайдамацьких легенд, переказів, вони були свідками козацьких старожитностей та бувальщин. Про минуле нам говорять їх назви: острів козака Мамая, Запорозька брояка, скелі Турецький стіл і Пугач, Козацькі ворота та інші. Урочище Протич із козацькою святинею – Протичанською скелею було відоме у всьому запорозькому краї.

   Від с. Кінецьпіль до м. Южноукраїнська проходить чергування ділянок порогів та спокійної течії. Найкращі пороги, які є Меккою водного туризму і місцем паломництва тисяч спортсменів та туристів, розташовані біля сіл Мигія, Куріпчино, Семенівка, Львове, Іванівка, Констянтинівка і останні – біля м. Южноукраїнська. Тут долина річки Південний Буг вузька, каньйоноподібна зі скелями, прорізана кам’янистими глибокими балками, вкритими лісами та степовою рослинністю.

   Стрімкі скелі, які утворюють каньйони по берегам річок сягають висоти до 50 метрів і є чудовим місцем для тренувань альпіністів. Територія парку має надзвичайно високий рекреаційний потенціал – дивовижні краєвиди, історико-культурну цінність, велику кількість радонових джерел, зручну автотранспортну розв’язку та є однією з найкращих в Європі природних трас для водного слалому.

 

ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН

   Ми захоплюємося природою Альп та Кавказу, Карпат та Криму і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що Дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу…

Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!

   Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів – меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід.

   Сучасна назва Дністра веде свій початок з Київської Русі і означає «швидка вода». Дністер має 386 приток. Русло Дністра звивисте. У верхній частині (до міста Самбір) – це типова гірська ріка, що тече по вузькій долині з обривистими скелястими берегами.

   Спустившись з гір, Дністер тече широкою, місцями заболоченою рівниною, і течія його сповільнюється. Ріка тут тече по плоскогір’ю в невисоких, порослих вербами глинистих берегах, деколи утворюючи острови; вода каламутна, часто мілка. Потім підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам’янистим, течія посилюється.

   На Дністрі гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Типовий вигляд Дністровського каньйону – круті скелясті або заліснені береги, дика і неторкана природа, мальовничі острови. Потоки джерел в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись у живописні водоспади. Окремі частини скал нагадують швейцарський сир, весь у «дірках» від виходів печер і гротів.

   Скельні відслонення на Дністрі, так звані «стінки» – пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає. На Дністровських схилах є велика кількість рідкісних рослин, тварин, птахів. Теплий клімат у каньйоні відрізняє цю місцевість від інших територій Західної України. На відтинку близько 250 км можна зустріти понад десяток карстових печер і гротів, які знаходяться у вапняках. Їх химерний вигляд з рівня річкового плеса вражає. А невеликі водоспади – “дівочі сльози”, що збігають по зарослих густими мохами скелях, які зустрічаються по всьому маршруту, являють собою унікальне видовище.

   Мальовничий ландшафт гірського типу, чарівні ліси, річка, водоспади, печери, химерні скелі, пташине різноголосся ро Дністровський каньйон справді райським куточком природи.

 

МАРМУРОВА ПЕЧЕРА

Це унікальна за красою печера зі складною системою залів і галерей, яка входить до п’ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети…

Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!

   Мармурова печера знаходиться на плато гірського масиву Чатир-Даг (тюрк. – „Шатер-гора”). Видимий із різних відстаней, мальовничий силует Чатир-Дагу є символом Криму. Плато Чатир-Дагу поцятковане численними карстовими порожнинами, що надає його рельєфу вигляд «місячного». Тут заповідано більш ніж 160 карстових печер, шахт, колодязів. Серед них дуже цікавою є відкрита сімферопольськими спелеологами в 1987 р. Мармурова печера.

   Вхід до неї знаходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена вона в блоці верхньоюрських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і бічного «Тигрового ходу». Величезних розмірів галереї цієї печери натіканнями поділяються на окремі зали. Протяжність розвіданих ходів – 2050 м, глибина – 60 м. Температура повітря у печері постійна (+9° С). У п’яти залах можна насолодитися прослуховуванням класичної музики, яка в унікальній акустиці печери має особливе звучання.

   Відвідувачів печери зустрічають величезні зали з чудернацькими формами натічних утворень, рідкісними видами кристалів. Маршрут розпочинає Галерея казок, прикрашена сталактитами, сталагмітами та натічними драпіровками. Екскурсійна доріжка огинає химерні творіння сталагмітів, що своїми контурами дивно нагадують казкових героїв: ось світло вириває з пітьми Слоненя, Мамонта, голову Господаря печери, Царівну-жабу тощо. У галереї «Тигровий хід» склепіння печери опускається, і можна зблизька милуватися сотнями різноманітних сталактитів. Галерея отримала свою назву через знайдені тут залишки великого хижака, скоріше за все, тигра. Пізніше вчені довели, що то були залишки печерного лева, проте стара назва вже потрапила до каталогів, тому її лишили без змін. Живописні натічні колони розділяють галерею на окремі зали. Тут можна побачити ажурні ванночки з водою, кам’яні водоспади, унікальні “геліктитові квіти”.

   Зала Перебудови – одна з найбільших обладнаних печерних залів Європи та найбільша зала у печерах Криму. Її довжина – більше 100 м, висота 28 м. Величні стіни вкриті коралітовими білими «квітами», величезні кам’яні брили устеляють дно, витончені натічні колони, розмаїття сталактитів та сталагмітів вражають уяву. Закінчується зала кальцитовою греблею, яку вкривають сотні гурових ванночок. Далі видно Палацову залу з неповторними натічними колонами «Король» та «Королева». Біля них – «свита» – сталагміти різних форм.

Нижня галерея печери – природний мінералогічний музей. Тут проводяться екзотичні спелеотури. Для цього відвідувачам видаються ліхтарі та спеціальний одяг. Такий тур триває 3 години. Спелеотур у Нижню галерею починається у залі Перебудови. Стежка між кам’яними брилами занурюється у вузькі щілини, спускається униз та приводить у Рожеву залу. Тут неймовірно красиво: стіни вкриті натічними занавісками, брили вапняку з кальцитом, загадкові скелети тварин під каменями, а також унікальні «троянди», що вкривають стелю гроту.

   Далі – зала Надій, де під стінами утворилися золотисті кам’яні олтарі, Балконна, Люстрова зала, в яку потрапляємо, проходячи біля «гномів», крізь сталактитовий «ліс» – сотні тонких прозорих кальцитовий трубочок. Зі стелі звисають десятки дорогоцінних «люстр», вкритих коралітовими «квітами». Тут спелеотур закінчується, а печера продовжується ще Обвальною, Русловою, Шоколадкою та Геліктитовою залами.

   Унікальність Мармурової печери принесла їй світову популярність. За оцінкою відомих спелеологів, вона належить до п’ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети. Одну з найбільш відвідуваних печер Європи, Мармурову, у 1992 р. було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер.

 

ОЗЕРО СВІТЯЗЬ

Озеро Світязь – найбільше та найглибше озеро природного походження в Україні. Світязь чимось схожий на море, у вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти…

Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!

   Найкраща природна туристична прикраса Волині – озеро Світязь, що розташоване недалеко від смт Шацьк, центру відновленого у 1993 р. району. Входить до складу Шацьких озер, групи з-понад 30 озер у північно-західній частині Любомльського району Волинської області, у межиріччі Прип’яті й Західного Бугу.

   Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, де побудовано багато санаторіїв і баз відпочинку. Для охорони рідкісних природних комплексів у районі Шацьких озер 1983 створено Шацький національний природний парк (площа 32 500 га).

Світязь – найбільше озеро у групі Шацьких озер, найглибше озеро природного походження в Україні. Живиться воно підземними водами та артезіанськими джерелами. Вода тут надзвичайно прозора і м’яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині.

Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Останні дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, на думку вчених, пов’язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.

   Є у Світязя дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна вдосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.

Славиться Світязь своїми лящами, окунями, щуками, сомами, але справжнім делікатесом і місцевою “родзинкою” вважається вугор. Кажуть: не побував на Світязі, якщо не скуштував місцевих вугрів!

   Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся.

ОЗЕРО СИНЕВИР

На території Закарпаття розташоване 32 озера, але найпривабливішим і найчарівнішим вважається Синевир, яке одночасно є найбільшим і найглибшим високогірним озером України…

Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!

   Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом однойменного Національного природного парку та однією з візитних карток Українських Карпат. Розташоване воно на висоті 989 м над рівнем моря. Існує легенда, згідно якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь, на місце, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, було вбито камінною глибою за наказом підступного графа. Насправді ж Синевирське озеро утворилося у післяльодовиковий період, близько 10 тисяч років тому внаслідок перекриття річкової долини зсувами.

   Синевир живиться поверхневими та атмосферними водами, з озера витікає невеликий струмок (басейн р. Тереблі). Вода – слабомінералізована, чиста, прозора. Тут водиться три види форелі – озерна, райдужна та струмкова. Проте, скупатися у Синевирі вам не вдасться: окрім заборони, не дозволить ще й температура води, яка максимально нагрівається лише до 11–13°С.

   Краєвиди навколо водного дзеркала – надзвичайною мальовничі та величні. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких сягає 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею усього кілька метрів. Звідси і народна назва Синевиру – Морське око.

   На Синевир приїжджають святкувати багато весіль із різних куточків Карпат. Вважається, якщо молоді люди познайомилися та покохали один одного біля цього озера, то на них чекає справжнє кохання. Щорічно на березі озера проводиться Всеукраїнський фестиваль «На Синевир трембіти кличуть».

 

ПОДІЛЬСЬКІ ТОВТРИ

Товтри – це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно давній береговій лінії. Аналогів у світі немає, але подібні за геологічними структурами скелясті гряди є у Великобританії та США…

Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!
Цікаво знати!

   Товтри – це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої у межах Національного природного парку сягає в середньому 400 метрів над рівнем моря. Над оточуючою рівниною ця гряда піднімається на 60-65 м. Подільські Товтри відзначаються своєю геологічною будовою, рідкісною та невластивою для рівнинно-платформених областей. У цьому сенсі вони являють собою сукупність викопних рифових споруд узбережжя бар’єрного характеру, що утворилися у мілководних морях.

   Подільська частина Товтр більшою частиною хвиляста, схили опуклі. Придністровська частина сильно i доволі густо розчленована глибокими каньйоноподібними долинами лівих притоків річки Дністер. Вивітрені та розмиті вапняки, які відслонюються на схилах долин, утворюють екзотичні скелі різної форми – колони, стовпи, гігантські гриби або хаотичні нагромадження брил і валунів.

   Мікроклімат Кам’янецького Придністров’я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра з притоками. Тому тут створилися особливі умови для збереження рідкісних i реліктових рослин, серед яких – більшість лікарських. У межах парку росте майже 1700 видів рослин, у складі фауни на території парку та суміжних районів лівобережжя Дністра є всі характерні представники цієї зони. Наявність на території парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів. До Червоної книги України занесено 60 видів рослин та 85 тварин.

   Велику цінність і значимість для рекреаційного господарства Національного природного парку «Подільські Товтри» складає запас мінеральних вод з унікальними терапевтичними ефектами, різноманітними розсолами з підвищеною концентрацією брому, йоду та ін.

 

Підготовлено за матеріалами фонду Миколи Томенка «Рідна Україна»



Категорія: Бібліотека

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.