ОРГАНІЗАТОР СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СПРАВИ В АГРОНОМІЇ:
до 160-річчя від дня народження С.М. БОГДАНОВА, ученого в галузі аграрних наук
 |
Розбудова української держави потребує концентрації матеріальних і духовних зусиль, формує новий погляд на історію вітчизняного сільського господарства. Надзвичайної актуальності цей процес набуває в контексті глобалізації, усвідомленні провідної ролі цивілізаційних факторів у сучасному світі та неоднозначної оцінки ролі аграрної хвилі. Історичне минуле України багато в чому найтісніше пов’язане з життям і діяльністю видатних учених, яким належить неоціненний внесок у подальший розвиток сільського господарства своєї нації та світової наукової думки. В історії становлення науково-освітньої агрономії в Україні вагоме місце посідає постать ученого-аграрія зі світовим ім’ям, професора Сергія Михайловича Богданова (1859–1920). Після закінчення природничого відділення фізико-математичного факультету Університету Св. Володимира (нині Київський національний університет ім. Тараса Шевченка) подальша діяльність вченого була тісно пов’язана з цим визнаним у цивілізованому співтоваристві навчальним закладом, де він до останніх днів свого життя здійснював плідну педагогічну й наукову роботу в галузі агрономії та фізіології рослин. |
Професор С.М. Богданов визнаний в історії вітчизняної агрономічної науки і як автор понад 270 наукових праць, з найактуальніших галузевих проблем стосовно культури цукрового буряку, пшениці, картоплі, гречки, шовковиці, а також зелених добрив, родючості ґрунту, питань боротьби із шкідниками, економіки і організації сільського господарства, організації роботи науково-дослідних установ та освітніх закладів, розведення тварин тощо.
Однак, незважаючи на це, ім’я видатного вченого в історії вітчизняної агрономічної думки та внесок його у розвиток сільськогосподарської дослідної справи і по сьогодні недостатньо вивчалось і тому фактично забуте. В історичних джерелах вивченню постаті професора С.М. Богданова приділялося недостатньо уваги, хоча про його багатогранну діяльність згадується у вітчизняних та іноземних енциклопедіях і довідниках..
С.М. Богданов народився у м. Києві в родині київського протоієрея 31 січня 1859 р. Його батько – Михайло Богданов, потомствений дворянин, був членом правління й професором Київської духовної семінарії. У 1869 р. Сергій Богданов почав навчання в Київській першій гімназії, де був одним із кращих учнів. Саме атмосфера, що панувала в родині, та вплив талановитих педагогів Київської першої гімназії заклали той фундамент виховання та освіти, яким надалі й скористається майбутній видатний вчений.
Закінчивши гімназію із золотою медаллю С. Богданов, під впливом проблем того часу, у 1878 р. вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету до Університету Св. Володимира. Відтоді життя і діяльність вченого були тісно пов’язані з цим визначним навчальним закладом.
Навчаючись у Київському університеті Сергій Богданов слухає лекції у видатних учених, корифеїв науки, таких як М.В. Борецький, О.В. Баранецький, М.А. Бунге та ін. Перші наукові дослідження студент Сергій Богданов почав проводити у 1880 р. Будучи студентом ІІІ курсу університету, він пише наукову роботу з хімії на тему “Химическое исследование синей и пестрой глин, находящихся в обнажениях г. Киева”. За це дослідження він був нагороджений золотою медаллю та затверджений у ступені кандидата фізико-математичного факультету з розряду природничих наук без представлення дисертації.
Керівництво фізико-математичного факультету, турбуючись про поновлення викладання на кафедрі агрономії, вирішило підготувати викладача агрономії із молодих випускників, які закінчили університетський курс з відзнакою та виявили здібності та старанність.
З цією метою було рекомендовано найбільш достойного кандидата – Сергія Богданова, відомого всім членам природничого відділення фізико-математичного факультету з найкращого боку. Він склав кандидатський іспит на “відмінно” і за своєю рідкісною старанністю та обдарованістю належав до креативних молодих людей. Своєю роботою С.М. Богданов виявив здатність до самостійних наукових досліджень, споріднених з агрономічною хімією, а дар плавної та виразної мови обіцяв відкрити в ньому талановитого викладача.
Декан фізико-математичного факультету М.А. Бунге рекомендував С. Богданова до професорського звання на кафедру агрономії. Незабаром, прийнято рішення відрядити С. Богданова спочатку в Петровську землеробську та лісову академію, а потім для стажування за кордон.
У Петровській академії С. Богданов слухає лекції основоположника вітчизняного рослинництва І.О. Стебута. Незабутнє враження справила ця зустріч на молодого вченого. Настанови видатного дослідника слугували заповітом у практичній діяльності Сергія Михайловича протягом його життя. На знак глибокої поваги, вже досить відомий учений, професор Богданов присвятить своєму вчителеві одну з кращих праць “Иллюстрированный сельскохозяйственный словарь. Энциклопедия сельского хозяйства”.
Активізація подальшої наукової діяльності С.М. Богданова пов’язана з перебуванням його за кордоном, де він знайомився з особливостями навчання й освітньо-практичною діяльністю вищих сільськогосподарських навчальних закладів Німеччини та Австрії і слухав лекції в одному з кращих на той час сільськогосподарському інституті Німеччини в Галле (поблизу Лейпцига).
Повернувшись із закордонного відрядження, С. М. Богданов прочитав у присутності співробітників фізико-математичного факультету дві пробні лекції, які засвідчили його викладацький хист. Після чого він був затверджений у званні приват-доцента і почав читати курс агрономії в Університеті Св. Володимира.
Найпродуктивніший етап розвитку агрономічної науки в Київському університеті охоплює період з 1885 по 1911 рік. Саме в цей час тут розвивав свою багатогранну діяльність С.М. Богданов. Поряд з основною педагогічною роботою Сергій Михайлович плідно працював над найактуальнішими питаннями з агрономії та фізіології рослин.
У 1886 р. С.М. Богданов перший на українських землях організував ботанічний сільськогосподарський дослідний сад, у якому щорічно проводилися досліди з польовими культурами. Ці роботи стосувалися практичних питань сільського господарства, окремих теоретичних питань, а в цілому мали прикладне спрямування.
Із 1889 р., за пропозицією та безпосереднього керівництва Сергія Михайловича, розпочала діяльність агрономічна лабораторія, завданням якої було проведення сільськогосподарських (хімічних, фізичних, фізіологічних та ін.) аналізів і визначень. Щорічно вчений проводить лабораторні та польові дослідження, що слугували практичним завданням сільського господарства, хоча основна їх частина мала фундаментальний характер.
У Київському університеті С.М. Богданов був першим, хто пов’язав свої теоретичні дослідження у галузі ботаніки та фізіології рослин з практичними потребами землеробства. Велике значення для сільськогосподарської науки і практики мають, передусім, наукові роботи з вивчення водного режиму рослин та агрофізики ґрунту.
Як здібному педагогу Сергію Михайловичу належить вагома роль у підготовці спеціалістів вищої кваліфікації для агробіологічних спеціальностей, серед них: А.В. Країнський, О.В. Локоть, Ф.Л. Любанський, Ф.Б. Яновчик та ін. Чільне місце серед учнів професора посідає видатний діяч вітчизняної агрономічної науки професор В.В. Колкунов, який на рівні кращих світових здобутків продовжив справу свого вчителя, насамперед з питань вивчення посухостійкості рослин.
Свої міркування та ідеї з питання розширення вищої агрономічної освіти в країні, які він почав втілювати на законодавчому рівні, працюючи депутатом Державної Думи 3 і 4-го скликань. Так, у законопроекті, підписаному 33 депутатами, йшлося про необхідність створення при університетах агрономічних відділень з особливим штатом співробітників і науково-навчальних установ.
29 жовтня 1918 р. С.М. Богданова обрано деканом фізико-математичного факультету Київського університету. А 20 червня 1919 р. вчений очолив Президію Ради фізико-математичного факультету Київського університету та розробив разом із професорами цього факультету низку заходів щодо реформування процесу викладання. В основу пропозицій входило посилення зв’язку навчання з вивченням живої природи та запровадження у навчальному процесі циклового методу викладання. Завдяки піклуванню професора С.М. Богданова до переліку додаткових обов’язкових і необов’язкових курсів включено дисципліни з агрономічного циклу.
10 червня 1919 р., за пропозицією Сергія Михайловича, порушено клопотання перед науково-учбовою Радою університету про заснування при Київському університеті трьох кафедр: ґрунтознавства, агрономічної хімії та другої агрономії (тобто зоотехнії). Але зі зміною влади в державі рішення щодо відкриття цих кафедр на фізико-математичному факультеті скасовано.
16 грудня 1919 р. до Києва ввійшли більшовицькі війська. Разом з армією Денікіна місто покинули й ті, хто його підтримував з боку професорсько-викладацького складу університету та студентства. Серед цих людей був і професор С.М. Богданов. Разом із родиною вчений виїхав до Одеси, де захворів на висипний тиф і помер 13 січня 1920 р. Похований 15 січня 1920 р. на другому Одеському кладовищі.
Наукова спадщина вченого пов’язана із завданнями, які ставилися перед сільськогосподарською наукою на той час. Наукові розробки С.М. Богданова у вчення про водний режим рослин і ґрунтів мали важливе практичне значення у зв’язку з посухами, характерними для південних районів країни.
Ученим було вперше у світовій науці розроблено спосіб визначення кількості недоступної для рослин води в ґрунті, який він назвав “мертвим запасом”. Цей спосіб знайшов широке використання в практиці сільського господарства. Новітні дослідження цього спрямування показують, що рослини з добре розвиненою кореневою системою, здатні засвоювати деяку частину ґрунтової води, недоступної за попередніми уявленнями. Це, насамперед, стосується високогумусових мінеральних і органічних ґрунтів з високою гігроскопічністю. Не зовсім пасивні й культури рослин щодо ефективнішого використання доступної вологи з ґрунту.
Отже, є всі підстави стверджувати, що наш співвітчизник стояв у витоків наукового пізнання надзвичайно складної та важливої проблеми землеробства – водного режиму рослин і ґрунтів. Він був один із перших вітчизняних вчених, хто рекомендував висівати люпин і сераделу на бідних піщаних ґрунтах. С.М. Богданов, очолюючи насіннєву станцію Київського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, дослідив якість насіння цукрового буряку, узагальнив й систематизував дані щодо насінництва цієї культури. Завдяки чому, саме його сучасні науковці вважають засновником насіннєзнавства цієї культури в Україні.
Вагомим є внесок професора С.М. Богданова як редактора журналів “Земледелие”, “Хозяйство”, “Журнал опытной агрономии” і Трудів ІІ та ІІІ Київських обласних сільськогосподарських з’їздів, а також як укладача єдиної на той час сільськогосподарської енциклопедії “Иллюстрированный сельскохозяйственный словарь. Энциклопедия сельского хозяйства”; бібліографа та автора навчальної і науково-популярної літератури.
Як бібліограф Сергій Михайлович, в окремих книгах “Обзор успехов сельского хозяйства в 1891–1893 гг.” навів вичерпний огляд найбільш цікавих і цінних російських та іноземних статей з актуальніших питань рослинництва, зоотехнії та сільськогосподарської економії, був першим на Київщині, хто систематизував фахову літературу, яка була вичерпним покажчиком кращих творів з усіх напрямів сільського господарства, розрахованих на вчених і практиків, що не втратили цінності для багатьох поколінь агрономів.
Ірина Жидких, головний бібліограф
Матеріал підготовлено на основі дисертації на здобуття наук. ст. канд. іст. наук С.М. Сіряченко
«С.М. Богданов – учений, педагог та організатор сільськогосподарської дослідної справи в агрономії»
