НЕ ЗГАСНЕ СВІЧА ПАМ’ЯТІ – АФГАНІСТАН
В Україні 15 лютого офіційно вшановують
День пам’яті загиблих воїнів-інтернаціоналістів,
а також День виводу військ з Афганістану
Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
О, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих синів своїх, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати.
 |
 |
Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів, більше дев’яти років. Радянсько-афганську війну пройшло більше 160 000 українців. Із них 2 378 загинули, 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 000 українців, із них 4 687 повернулися додому інвалідами. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.
Ти – вічний біль, Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокішій
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…
Вже багато літ, як прийшли назад додому,
Та до цих пір чує душа війни оскому,
Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,
А у снах – «духи» налітають, мов шайтани.
Афганська кампанія залишила невиліковну рану у серцях тих, хто брав участь у бойових діях, хто втратив друзів, синів чи батьків. Тридцята річниця виведення військ з Афганістану – важлива подія в житті усіх, хто був причетний. На рівні міста маємо провести відповідні урочисті заходи та вшанувати полеглих».
Саме 15 лютого 30 років тому командуючий 40-ю армією обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані генерал-лейтенант Борис Громов перетнув міст через річку Амудар’ю зі словами: «За мною не залишилося жодного радянського солдата». Проте, кілька тисяч радянських прикордонників і бійців спецназу залишалися в Афганістані ще до квітня 1989 року.
Афганістан втратив близько 2-х мільйонів чоловік. Левова частка смертей припала на мирне населення, а саме жінок, дітей і літніх людей.
Незважаючи на виведення радянських військ, мир в Афганістані так і не настав. Після недовгого затишшя боротьба за владу між різними клановими групами розгорілася з новою силою. Особливої проблематичності ситуації додавали десятки тисяч тонн різноманітної зброї, що залишився після запеклого протистояння 1979–1989 рр.
 |
 |
З історії війни в Афганістані
8 жовтня 1979 р. було позбавлено влади та вбито засновника Народно-демократичної партії Афганістану Нур Мухаммад Таракі.
Політбюро ЦК КПРС офіційно прийняло рішення про введення радянських військ в Афганістан і наданні Радянським Союзом Афганістану військової допомоги. 25 грудня 1979 р. до Афганістану були введені радянські війська у складі 40-ї армії під командуванням генерал-лейтінанта Юрія Тухарінова.
В ході військових дій була проведена операція по усуненню глави Афганської опозиції, що зайняв у результаті контрреволюційного перевороту пост глави Афганістану Хафізулли Аміна. Сталий режим в Афганістані після чергової зміни влади на чолі з Бабраком Кармалем виявився повністю залежним від радянської військової, технічної та фінансової допомоги.
Угруповання повстанців підтримували США та інші держави. У 1986 р. в Афганістані відбувся черговий державний переворот, в результаті якого Мухаммед Наджібулла зайняв місце зміщеного Бабрака Кармаля. Мухаммед Наджібулла був обраний президентом Республіки Афганістан.
А влада СРСР і США в 1988 р. домовилися про невтручання в справи Афганістану. Розпочате у травні 1988 р. виведення військ з Афганістану закінчилося 15 лютого 1989 р. Групи радянських військ остаточно покинули цю країну.
 |
 |
Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній,
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив…
Ірина Жидких, головний бібліограф
