Професор М.М. Сибірцев

Автор: bibliograf от 13-02-2020, 12:09, переглянуло: 351

 

Віртуальна виставка

«ПРОФЕСОР ҐРУНТОЗНАВСТВА М.М. СИБІРЦЕВ»:

до 160-річчя від дня народження видатного ґрунтознавця, геолога, агронома

Професор М.М. Сибірцев

   13 лютого 2020 р. виповнилося 160 років від дня народження Миколи Михайловича Сибірцева – видатного ґрунтознавця, геолога, агронома, одного з учнів В.В. Докучаєва, автора першого підручника з ґрунтознавства. Упродовж 1894–1899 рр. учений очолював першу в світі кафедру ґрунтознавства і картографії ґрунтів у Ново-Олександрійському інституті сільського господарства і лісівництва (нині   ХНАУ ім. В.В. Докучаєва), а також був одним із засновників Аксьоновської земської нижчої сільськогосподарської школи Республіки Башкортостан.

   Доля була не дуже прихильною до Миколи Михайловича – нужденство в молоді роки, тяжка хвороба, смерть у 40 років. Та попри все, його внесок у ґрунтознавство заслуговує найвищого визнання.

ЕТАПИ ЖИТТЯ ТА НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ М.М. СИБІРЦЕВА:

1860 р. - 13 лютого народився у м. Архангельську;

1869–1873 рр. - навчався в Архангельському чотирикласному духовному училищі;

1873–1878 рр. - навчався в Архангельській духовній семінарії;

1878–1882 рр. - навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету;

1882–1883 рр. - брав участь в експедиції В.В. Докучаєва з вивчення геологічної будови та ґрунтів Нижегородської губернії; досліджував Арзамаський повіт;

1884 р. - опублікував свої перші наукові праці: про ґрунти Арзамаського та Княгинінського повітів Нижегородської губернії та про пермські вапняки на її території; склав магістерські іспити;

1885–1892 рр. - завідував природничо-науковим музеєм у Нижньому Новгороді; проводив дослідження ґрунтів за завданням земства; розробляв теоретичні основи та практичні прийоми картографії ґрунтів;

1886 р. - опублікував працю «Химический состав растительно-наземных почв Нижегородской губернии»;

1888–1890 рр. - проводив геологічні досліди у Нижегородській, Володимирській, Рязанській та Костромській губерніях за завданням Геологічного комітету;

1890 р. - виступив із доповіддю на VIII з’їзді російських природодослідників і лікарів;

1891 р. - виступив із пропозиціями у боротьбі із засухами та організації дослідних полів у Нижегородській губернії;

1892–1894 рр. - був помічником В.В. Докучаєва в «Особой экспедиции лесного департамента по испытанию и учету различных способов и приемов лесного и водного хозяйства в степях России»; досліджував Хренівську та Старобільську ділянки експедиції;

1893 р. - разом із В.В. Докучаєвим видав каталог ґрунтової колекції для міжнародної виставки у Чикаго;

1894–1900 рр. - завідував першою в світі кафедрою ґрунтознавства Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва (нині – ХНАУ ім. В.В. Докучаєва);

1895 р. - опублікував «примерную программу» університетського курсу з ґрунтознавства;

1895–1898 рр. - досліджував ґрунти різних районів Польщі (Привіслянського краю);

1895 р. - нагороджений золотою медаллю Всеросійської сільськогосподарської виставки у Москві за колекцію ґрунтів Польщі;

1896 р. - захистив у Московському університеті магістерську дисертацію «Окско-Клязьминский бассейн (с геологической картой)»; опублікував працю «Об основаниях генетической классификации почв»;

1897 р. - очолив бюро з ґрунтознавства при Вченому комітеті Міністерства землеробства та державного майна;

1898 р. - здійснив велику подорож до Німеччини, Швейцарії, Італії та Австро-Угорщини; випустив працю «Чернозем в различных странах»; опублікував першу генетичну ґрунтову карту Європейської Росії;

1899–1900 рр. - підготував до друку курс лекцій з ґрунтознавства; разом із Г.І. Танфільєвим і А.Р. Ферхміним склав нову ґрунтову карту Європейської Росії;

1900 р. - завершив свою фундаментальну працю «Почвоведение», видану у 1901 р.; нагороджений золотою медаллю на Паризькій міжнародній виставці;

1900 р. - 20 липня помер у с. Воздвиженськом Уфімської губернії.

Професор М.М. Сибірцев

 

   Нас, звичайно, найбільше цікавить ново-олександрійський період життя та наукової діяльності М.М. Сибірцева, коли він очолив першу у світі кафедру ґрунтознавства, розробив методику викладання цієї дисципліни, навчальну програму для агрономів і лісівників, яка складалася з лекційного курсу, лабораторно-практичних занять і польової практики. Про це краще можуть розповісти фахівці – учені-ґрунтознавці, наукові нащадки В.В. Докучаєва і М.М. Сибірцева. Пропонуємо уривок з «Історичного нарису кафедри ґрунтознавства ХНАУ ім. В.В. Докучаєва» (автор – професор Д.Г. Тихоненко):

   «На фоні проведення реформ В.В. Докучаєв організував першу в світі кафедру ґрунтознавства у 1894 р., де було призначено М.М. Сибірцева завідувачем, в.о. професора. Сибірцев М.М. очолював кафедру з 23 січня 1894 р. до липня 1900 р. Він передчасно помер 20 липня 1900 р. від тяжкої хвороби (туберкульоз легень).

   Сибірцев М.М. був улюбленим учнем В.В. Докучаєва. У 1882–1885 рр. він активний учасник ґрунтової Нижегородської експедиції В.В. Докучаєва, його помічник і опора. За сім років праці М.М. Сибірцева в Нижньому Новгороді (1885–1892 рр.) ним опубліковано 20 наукових праць і організовано музей природи краю. У 1892–1894 рр. – офіційний помічник В.В. Докучаєва як начальника Особливої експедиції Лісового департаменту.

   М.М. Сибірцев приймав участь у розробці програми цієї експедиції. Усі, хто працював із М.М. Сибірцевим, із великою повагою називали його «премудрым». Отже, М.М. Сибірцев розпочав працювати на посаді завідувача кафедри, маючи великий досвід науковця і практика з територіальних досліджень ґрунтів Нижегородської, Володимирської та інших губерній Росії. Тому йому було добре зрозуміло, яким чином організувати навчальну, наукову і методичну роботу на кафедрі. Тим більше, що її проводили на фоні реформування інституту, яке виконували за методикою В.В. Докучаєва. Сибірцев розробив навчальну програму з ґрунтознавства для агрономів і лісівників, яка складалася з лекційного курсу і програми лабораторно-практичних занять. Особливу увагу при цьому приділяли програмі й методиці проведення польової практики студентів. Під час дослідження ґрунтів у природі за методикою, яку розробив В.В. Докучаєв, студенти повинні оволодіти методами «читання» (польова діагностика, за Г.С. Гриньом) ґрунтів у природі, відбору індивідуальних зразків (проб) ґрунту з кожного генетичного горизонту профілю ґрунтів для їх подальшого хімічного (лабораторного) аналізу і вивчення «суті» ґрунтів.

   Розшифрування ґрунтів проводили згідно з ученням В.В. Докучаєва про ґрунт «як самостійне, природно-історичне тіло», його профіль з індексуванням генетичних горизонтів, яку вперше запропонував В.В. Докучаєв. Конкретні висновки про розвиток (генезу) ґрунтів, описаних у ході польової практики, студенти виконували в руслі першої генетичної класифікації ґрунтів Росії, яку розробив В.В. Докучаєв.

   У процесі польової практики, за М.М. Сибірцевим, студенти відпрацьовували питання картографії ґрунтів і складання ґрунтових карт різного масштабу. У камеральний період студенти в лабораторних умовах вивчали хімічні, фізичні та інші характеристики ґрунтів, зразки яких вони відбирали у польових (природних) умовах.

   Сибірцев М.М. організував роботу хімічних лабораторій на кафедрі, де кожний студент мав робоче місце, хімічну посуду і реактиви для проведення досліджень відібраних зразків ґрунту у польових умовах. Аналіз матеріалів польових і лабораторних досліджень, який проводив кожний студент, служив основою для визначення продуктивних можливостей ґрунтів (родючості) і проведення земельно-оціночних робіт – бонітування ґрунтів, – методику якого розробив В.В. Докучаєв, а доповнив М.М. Сибірцев.

   Сибірцев М.М. написав перший у світі підручник «Почвоведение». Це практично основний зміст його лекційного курсу з ґрунтознавства, який він читав студентам 2 курсу (агрономам і лісівникам). Перше видання підручника вийшло у світ 1900 р.; друге – 1909 р.; третє – 1914 р.; четверте – 1951 р. (472 стор.); польською мовою – 1907 р. Підручник складається із шести відділів, що поділяються на глави. Відділ І. Ґрунтоутворення (наноси і вивітрювання). Глава І. «Материнські породи. Наноси». Глава ІІ. Динамічні явища ґрунтоутворення. Вивітрювання». Відділ ІІ. Учення про ґрунт як масу. Глава І. «Мінеральна частина ґрунту». Глава ІІ. Загальний очерк хімічного складу мінеральної частини ґрунту як маси». Глава ІІІ. Органічна частина ґрунтової маси». Глава ІV. «Хімічні перетворення в ґрунтовій масі. Склад ґрунтового розчину і ґрунтового повітря». Глава V. «Фізичні властивості ґрунтів». Відділ ІІІ. Ґрунт як геофізичне утворення. Глава І. «Формування ґрунтових утворень». Глава ІІ. «Вплив зовнішніх факторів на ґрунтові утворення». Глава ІІІ. «Вік ґрунтів і їх «історія»». Глава ІV. «Методи дослідження ґрунтів у полі». Відділ ІV. Описове ґрунтознавство. Глава І. «Природноісторична класифікація ґрунтів». Глава ІІ. «Сучасний стан питання відносно загальної ґрунтової класифікації». Глава ІІІ. «Клас А. Зональні ґрунти». Глава ІV. «Клас В. Інтразональні ґрунти». Глава V. «Клас С. Азональні або неповні ґрунти». Відділ V. Географія і картографія ґрунтів. Глава І. «Фізико-географічні області Росії». Глава ІІ. «Картографія ґрунтів». Відділ VІ. Бонітування ґрунтів.

   Підручник, який видав М.М. Сибірцев, отримав високу оцінку його сучасників, фахівців-ґрунтознавців. Він не втратив свого значення і дотепер. Сибірцев М.М. розвинув учення свого вчителя В.В. Докучаєва про ґрунти, їх класифікацію, зональність, картографію і бонітування. Крім підручника (енциклопедичного за змістом), потрібно відмітити інші важливі розробки М.М. Сибірцева. Серед них, у першу чергу, слід виділити такі: «Об основаниях генетической классификации почв» (1895), «Химический состав растительно-наземных почв Нижегородской губернии» (1896), «Об естественно-историческом изучении почв в России» (1897), «Программа для исследования почв в поле (собирание почвенных образцов)» (1895), «Почвенная карта Европейской России», составленная по почину и плану проф. В.В. Докучаева, Н.М. Сибирцевым, Г.И. Танфильевым, А.Р. Ферхминым» (1900) тощо.

   Сибірцев М.М. виступав проти підрозділу ґрунтознавства на дві науки (теоретичне і агрономічне). За Сибірцевим, ґрунтознавство – це наука єдина, у якій є практична складова. Тепер добре відомі ці складові єдиної науки про ґрунт: меліоративне, лісове, екологічне, агрономічне тощо ґрунтознавство. Сибірцев М.М. уперше в історії ґрунтознавства ввів такі поняття: «ґрунтова зона», «зональний тип», «генетичні ряди ґрунтів», «підтипи ґрунтів», «ступінь розвитку ґрунтотворного процесу» (слабо-, середньо-, сильно-), «агрономічна оцінка ґрунтів». Тому не випадково, а закономірно М.М. Сибірцева вважають співзасновником ґрунтознавства.

   На період хвороби проф. В.В. Докучаєва (1896–1900) – учителя і наставника, – М.М. Сибірцев став лідером наукової школи докучаєвців. Це учні В.В. Докучаєва, М.М. Сибірцева і, деякою мірою, К.Д. Глінки по Ново-Олександрії (Н.А. Дімо, І.А. Шульга, Г.М. Тумін, Н.І. Прохоров, Д.П. Гедеванішвілі, Т.П. Гордеєв, А.П. Чорний, А.Г. Набокіх) з часом стали відомими вченими, очолили науково-виробничі та наукові підрозділи у країні.

Докучаєвська школа ґрунтознавців склалася з його вихованців-випускників Санкт-Петербурзького університету. Серед них особливе місце в історії ґрунтознавства належить: М.М. Сибірцеву, В.І. Вернадському, О.М. Краснову, К.Д. Глінці, Г.І. Танфільєву, П.Ф. Баракову, Ф.Ю. Левінсон-Лессінгу, П.В. Отоцькому, В.К. Агафонову, А.С. Георгієвському, А.Р. Ферхміну та ін.

   Ґрунтознавство народилося в Санкт-Петербурзькому університеті після захисту в 1883 р. докторської дисертації В.В. Докучаєвим з теми «Русский чернозём» і видання монографії на матеріалах дисертації. 1883 р. – рік заснування науки про ґрунти. Опонентом на захисті дисертації виступав Д.І. Менделєєв. Докучаєвські наукові погляди на ґрунти були сприйняті й активно пропагувалися П.С. Косовичем, А.Н. Сабаніним, А.А. Ізмаїльським, А.А. Яриловим, В.Р. Вільямсом, Г.Н. Висоцьким, С.О. Захаровим та іншими його послідовниками й учнями, які визначили подальший розвиток ґрунтознавства у світовому масштабі. Після смерті М.М. Сибірцева в 1900 р. кафедру ґрунтознавства очолив другий учень В.В. Докучаєва – Костянтин Дмитрович Глінка».

Професор М.М. Сибірцев
Професор М.М. Сибірцев

   Пропонуємо перелік наукових видань М.М. Сибірцева з фонду читального залу № 4 (сектор рідкісних і цінних видань), які на цей час опрацьовані та відібрані до колекції цінних видань. Це, звичайно, не всі наукові праці видатного ученого, які є у фонді нашої книгозбірні. Робота з відбору книг триває.

ПРАЦІ М.М. СИБІРЦЕВА:

1. Сибирцев Н.М. Избранные сочинения : в 2 т. / Н.М. Сибирцев ; [под ред. и с предисл. С.С. Соболева]. – Москва : Сельхозгиз, 1951. – Т. 1. – 472 с., 1 портр., прил.

   Перший том вибраних творів М.М. Сибірцева містить класичну працю автора «Почвоведение», надрукований за останнім 3-м виданням 1914 р.

2. Сибирцев Н.М. Избранные сочинения : в 2 т. / Н.М. Сибирцев ; [под ред. и с предисл. С.С. Соболева]. – Москва : Сельхозгиз, 1953. – Т. 2. – 583 с., 1 портр., прил.

   Із передмови С.С. Соболєва: «Во второй том Избранных сочинений включены важнейшие работы Н.М. Сибирцева по нижегородским исследованиям; статьи и речи по классификации, картографии и методике исследования почв в поле, труды экспедиции, снаряженной Лесным департаментом, под руководством В.В. Докучаева и статья “Памяти П.А. Костычева”».

3. Сибирцев Н.М. География почв / Н.М. Сибирцев // Полная энциклопедия русского сельского хозяйства и соприкасающихся с ним наук. – Санкт-Петербург : изд. А.Ф. Девриена, 1900. – Т. 2. – Стб. 523–528, цв. карта.

4. Сибирцев Н.М. Грубые почвы / Н.М. Сибирцев // Полная энциклопедия русского сельского хозяйства и соприкасающихся с ним наук. – Санкт-Петербург : изд. А.Ф. Девриена, 1900. – Т. 2. – Стб. 898.

5. Сибирцев Н.М. Дерновоподзолистые почвы / Н.М. Сибирцев // Полная энциклопедия русского сельского хозяйства и соприкасающихся с ним наук. – Санкт-Петербург : изд. А.Ф. Девриена, 1900. – Т. 2. – Стб. 1066–1069.

6. Сибирцев Н.М. Из заграничных экскурсий 1898 года. Заметки о почвах / Н.М. Сибирцев. – Варшава : в тип. Варшав. Учеб. Округа, 1899. – [2], 22 с. – (Из Записок Ново-Александрийского Института Сельского Хозяйства и Лесоводства. Т. 12, вып. 3).

   1898 р. М.М. Сибірцев разом з проф. К.Д. Глінкою відвідали Німеччину, Швейцарію, Італію, Австро-Угорщину, де вели побіжні спостереження над ґрунтами, їх генетичними типами, умовами залягання та територіальними змінами.

7. Сибирцев Н.М. Картография почв / Н.М. Сибирцев // Полная энциклопедия русского сельского хозяйства и соприкасающихся с ним наук. – Санкт-Петербург : изд. А.Ф. Девриена, 1900. – Т. 3. – Стб. 1276–1279.

8. Сибирцев Н.М. Классификация почв / Н.М. Сибирцев //  Полная энциклопедия русского сельского хозяйства и соприкасающихся с ним наук. – Санкт-Петербург : изд. А.Ф. Девриена, 1901. – Т. 4. – Стб. 174–192.

9. Сибирцев Н.М. Классификация почв в применении к России / Н.М. Сибирцев // Ежегодник по геологии и минералогии России / под ред. Н. Криштафовича. – Новая-Александрия, 1897–1898. – Т. 2. – С. 73–78, 5 рис.

10. Сибирцев Н.М. Почвоведение: лекции,  чит. студ. Ин-та Сел. Хоз-ва и Лесоводства в Ново-Александрии / Н.М. Сибирцев. – Санкт-Петербург : тип. И.Н. Скороходова, 1900. – Вып 1 : Почвообразование (наносы и выветривание). – [2], 136 с.

   Печать «Из Библиотеки Института Сельского Хозяйства и Лесоводства в Ново-Александрии». Многочисленные читательские пометы.

11. Cибирцев Н.М. Почвоведение: лекции, чит. студ. Ин-та Сел. Хоз-ва и Лесоводства в Ново-Александрии / Н.М. Сибирцев ; [биогр. очерк П. Баракова]. – Санкт-Петербург : тип. И.Н. Скороходова, 1901. – Вып. 2 : Учение о почве, как о массе. Почва как геофизическое образование. – XII, 196 с., 1 портр. – Библиогр.: с. ІХ–ХІІ.

12. Сибирцев Н.М. Почвоведение: лекции, чит. студ. Ин-та Сел. Хоз-ва и Лесоводства в Ново-Александрии / Н.М. Сибирцев. – Санкт-Петербург : тип. И.Н. Скороходова, 1901. – Вып. 3 : Описательное почвоведение. География и картография почв. Бонитировка почв. – [4], 212 с. : табл., 1 карта.

   Дарственная надпись: «В учебно-вспомогательную библиотеку студентам Н.А. Института от профессора П.Ф. Баракова». Печать «Учебно-вспомогательная библиотека студентов Н.-А. Института». Многочисленные читательские пометы.

   Со слов С.С. Соболева: «Капитальным трудом Сибирцева является его «Почвоведение» – курс лекций, читанный студентам Института сельского хозяйства и лесоводства в Новой Александрии. Свою работу над составлением курса Н.М. Сибирцев начал при непосредственном участии В.В. Докучаева... Над составлением курса «Почвоведение» Сибирцев работал непрерывно... Последнюю корректуру издания «Почвоведения» 1900 г. он подписал 30 июля 1900, за три дня до смерти...».

13. Сибирцев Н.М. Почвоведение: лекции, чит. студ. Ин-та Сел. Хоз-ва и Лесоводства в Ново-Александрии / Н.М. Сибирцев ; [биогр. очерк, библиогр. и предисл. П. Баракова] – 2-е изд., посмерт. – Санкт-Петербург : типо-литогр. М.П. Фроловой, 1909. – XVI, 504 с., 1 портр.

   Печать «Агрономический Кабинет Императорского Харьковского Университета». Многочисленные читательские пометы.

14. Сибирцев Н.М. Почвоведение: лекции, чит. студ. Ин-та Сел. Хоз-ва и Лесоводства в Ново-Александрии / Н.М. Сибирцев ; [биогр. очерк, библиогр. и предисл. П. Баракова]. – 3-е изд., посмерт. – Санкт-Петербург : типо-литогр. М.П. Фроловой, 1914. – XVI, 504 с., прил., 1 портр.

   Печать «Учебно-вспомогательная библиотека студентов Н.-А. Иститута».

15. Сибирцев Н.М. Программа для исследования почв в поле (собирание почвенных образцов) / Н.М. Сибирцев. – Б.м., [1896]. – 17, [1], II с., прил.

   «Занимаясь в течении 18 лет почвенными исследованиями в поле, Н.М., выработал и программу этих исследований, которая вошла в общую серию «Программ», изданных С.-Петербургским Обществом Естествоиспытателей, а кроме того, была напечатана и отдельно при «Записках Ново-Александрийского Института». Программа эта получила широкое распространение в России». К. Глинка.

16. Сибирцев Н.М. Сообщение о Нижегородском земском музее // Труды состоящейся при I отделении Императорского Вольного Экономического Общества Почвенной Комиссии 1888–1889 гг. – Санкт-Петербург : тип. В. Демакова, 1889. – Вып. 1. – С. 26–27.

   Сибирцев Н.М., соавт.

17. Глинка К.Д. Хреновский участок / К.Д. Глинка, Н.М. Сибирцев, П. Отоцкий // Труды Экспедиции, снаряженной Лесным Департаментом, под руководством проф. Докучаева. Отчет М-ву Земледелия и Гос. Имуществ. Научный отдел. Т. 1. Оро-гидрология, геология, почвы и грунтовые воды. – Санкт-Петербург, 1894. – Вып. 1. – [4], 122, II с., 1 почв. карта.

   Сибирцев Н.М., соавт.

18. Труды экспедиции, снаряженной Лесным Департаментом, под руководством профессора Докучаева. Отчет Министерству Земледелия и Государственных Имуществ : введение / В.В. Докучаев, Н.М. Сибирцев. – Санкт-Петербург : изд. М-ва Земледелия и Гос. Имуществ, 1894. – 42, [2] с.

   На обложке владельческий штамп А.Е. Зайкевича.

 ВИДАННЯ ПРО М.М. СИБІРЦЕВА:

   П.Ф. Бараков писав: «Да живет же славное имя этого идеального человека, прекрасного товарища, талантливого ученого и профессора как в сердцах его друзей, товарищей и учеников, так и в летописях русской агрономической науки!».

1. Бараков П.Ф. Н.М. Сибирцев, его жизнь и деятельность / П.Ф. Бараков. // Почвоведение. – Санкт-Петербург, 1900. – Т. 2, № 4. – С. 243–245.

2. Бараков П.Ф. Николай Михайлович Сибирцев / П.Ф. Бараков // Cибирцев Н.М. Почвоведение: лекции, чит. студ. Ин-та Сел. Хоз-ва и Лесоводства в Ново-Александрии. – Санкт-Петербург : тип. И.Н. Скороходова, 1901. – Вып. 2. – С. ІII–VIII, 1 портр. – Библиогр.: с. ІХ–ХІІ (53 назв.).

   Цитата з передмови: Сибирцев «не был простым, заурядным работником. Он был творцом-художником, пролагавшим новые пути в науке. Никогда не любивший говорить о себе, Н.М. лишь в дружеской беседе однажды высказался: “когда я работаю, то чувствую себя, как художник; в воображении моем создаются образы и картины прошлого и мне хочется описать их и сделать ясными и понятными для других”. И неутомимому, преданному и талантливому слуге науки, каким был Н.М., действительно, многое удалось описать и сделать ясным и понятным для других в его многочисленных трудах! Да живет же славное имя этого идеального человека, прекрасного товарища, талантливого ученого и профессора как в сердцах его друзей, товарищей и учеников, так и в летописях русской агрономической науки!»

3. Бараков П.Ф. Список ученых трудов Н.М. Сибирцева / П.Ф. Бараков // Записки Ново-Александрийского Института Сельского Хозяйства и Лесоводства. – Варшава, 1901. – Т. 14, вып. 1. – С. 6–9.

4. Богословский Н.А. Деятельность Сибирцева в Нижегородском земстве / Н.А. Богословский // Почвоведение. – Санкт-Петербург, 1900. – Т. 2, № 4. – С. 252–258.

   Цитата з книги: «Н.М. Сибирцев начал свою деятельность в Нижегородском земстве, едва сойдя со школьной скамьи, полный сил и светлых надежд, полный веры в успех и благотворность того общественного дела, которому он себя посвятил… «Нижегородская полоса», как любил выражаться Н.М. об этом периоде, была для него вдвойне памятна, как по существу задач, над которыми он трудился, так и по той живой прогрессивной общественной среде, в которой он вращался и благодаря которой жизнь и работе в Нижнем не имели для него отпечатков одиночества и духоты. В самом Нижегородском земстве тогда установилось течение, весьма благоприятное для широких научных исследований, причем можно было рассчитывать, что плоды этих исследований проникнут в жизнь…».

5. Глинка К.Д. Научная деятельность Сибирцева / К.Д. Глинка // Почвоведение. – Санкт-Петербург, 1900. – Т. 2, № 4. – С. 245–251.

   Цитата з тексту: «К последнему периоду деятельности Н.М. принадлежит составление общей почвенной карты России. Этот громадный труд покойный выполнил вместе с А.Р. Ферхминым и Г.И. Танфильевым. Работы Н.М. по почвоведению доставили ему почетную известность не только в России, но и за границей. Ежегодно перерабатывая и переиздавая свои литографированные лекции, он, наконец, в 1899 году решился напечатать курс… Свою короткую жизнь он прожил не даром. В вечном труде он забывал лишь о самом себе, о своих удобствах и здоровье. Он жил для науки и умер за научной работой».

6. Ґрунтознавство в Україні: історія і сучасність : монографія / Д.Г. Тихоненко, В.А. Вергунов, М.О. Горін, Н.М. Новосад ; за ред. Д.Г. Тихоненка. – Харків : Майдан, 2016. – 408 с. : фото.

7. Жидких І.П. Увічнення пам’яті видатного вченого-ґрунтознавця М.М. Сибірцева (1860–1900) / І.П. Жидких, О.М. Голікова // Знання. – 2015. – № 9–10. – С. 7.

http://dspace.knau.kharkov.ua/jspui/handle/123456789/1814

8. Крупеников И.А. История почвоведения от времени его зарождения до наших дней / И.А. Крупеников. – Москва : Наука, 1981. – С. 182–191.

   Цитата з книги: «Подробное рассмотрение итогов научного творчества Сибирцева понадобилось нам не только для того, чтобы воздать ему по заслугам. В его классификационных, картографических, бонитировочных исследованиях, в курсе почвоведения сконцентрировались успехи почвоведения последней четверти ХІХ в. Это был интенсивный прорыв на уровень обобщений, на уровень теории».

9. Крупеников И.А. Николай Михайлович Сибирцев (1860–1900) / И.А. Крупеников ; [отв. ред. Г.В. Добровольский ]; АН СССР. – Москва : Наука, 1979. – 109, [3] с. : ил. – (Научно-биографическая литература).

   Книга розповідає про життя та наукову творчість М.М. Сибірцева – видатного ученого – геолога, агронома, одного із засновників наукового ґрунтознавства. Розкрито віхи його життєвого шляху: дитинство, навчання в Архангельській семінарії та Петербурзькому університеті, участь у комплексній експедиції професора В.В. Докучаєва, дослідження геологічної будови і ґрунтів Нижегородської губернії, створення першого в країні музею природи у Нижньому Новгороді, робота в експедиції з упорядкування водного й лісового господарства степової зони країни.

10. Мацеевич К.А. Сибирцев как профессор / К.А. Мацеевич // Почвоведение. – Санкт-Петербург, 1900. – Т. 2, № 4. – С. 264–269.

   Цитата з книги: «Н.М. в Ново-Александрии занимал кафедру почвоведения. По установленному порядку, чтение лекций он начинал со 2-го курса… В особенном умении влиять на своих слушателей, делать их убежденными сторонниками своих мыслей и взглядов, заключается одна из характерных сторон профессорской деятельности Н.М. Основывалась она, главным образом, на той горячей любви к своей науке, которая ярко светилась в каждом слове Н.М. и которую он умел своим мастерским изложением вдохнуть и в своих слушателей. Зависело это также и от того, что его курс представлял образец логического изложения предмета. Слушатель мимовольно проникался идеями новейшего научного почвоведения; они сами собою занимали чуть ли не центральное место в общей сумме познаний, выносимых из разнообразных дисциплин, входящих в систему агрономического образования. Громадным подспорьем этому служили и практические занятия, которые велись Н.М. с редким умением».

11. Мигунова Е.С. В.В. Докучаев и лесоводство / Е.С. Мигунова, Г.Б. Гладун. – 2-е изд., доп. – [Сумы : СНАУ], 2010. – С. 29–33, 123–124, 147, 399–400, 404–407.

12. Мигунова Е.С. Лесная типология, школа В.В. Докучаева и вопросы географии / Е.С. Мигунова. – Харьков : Новое слово, 2009. – С. 24–60.

13. Мигунова Е.С. Лесоводство и естественные науки (ботаника, география, почвоведение) : монография / Е.С. Мигунова. – 2-е изд., дораб. и доп. – Москва : ГОУ ВПО МГУЛ, 2007. – С. 395–412.

14. Отоцкий П.В. Сибирцев как человек / П.В. Отоцкий // Почвоведение. – Санкт-Петербург, 1900. – Т. 2, № 4. – С. 271–276.

   Цитата з книги: «…мое внимание привлекла одна небольшая скромная фигура, слегка сутуловатая, с характерным сократовским лицом, в близоруких очках, из-под которых довольно сумрачно смотрели страшно выпуклые глаза. Как-то странно, по провинциальному, жестикулируя, этот хмурый человек яростно нападал на ботаника К. Спор шел по поводу какой-то блестяще талантливой фантазии последнего на тему о геологической истории среднего Поволжья…Чувствовалась большая эрудиция, сильный, чисто научный анализ и страстная ненависть к “фантазиям”… При воспоминании о С., предо мною встает величавый образ доктора Фауста, умного, ученого, аскета и подвижника, отдавшегося без остатка науке, “премудро” строившего свою жизнь, всеми уважаемого и … одиноко умирающего где-то на чужбине, в глухом углу».

15. Профессор Н.М. Сибирцев. Некролог // Записки Ново-Александрийског Института Сельского Хозяйства и Лесоводства. – Варшава, 1901. – Т. 14, вып. 1. – С. 1–6.

16. Сибірцев Микола Михайлович (1860–1900) // Докучаєвці. 1816–2016 / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Харків, 2016. – С. 123.

http://dspace.knau.kharkov.ua/jspui/handle/123456789/555

17. Н.М. Сибирцев. Некролог // Почвоведение. – Санкт-Петербург, 1900. – Т. 2, № 3. – С. 173.

Професор М.М. Сибірцев

18. Сибирцев Н.М. // Энциклопедический словарь / изд. Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. – Санкт-Петербург : тип. АО «Брокгауз-Ефрон», 1900. – Т. 27-а, полутом 58. – С. 748.

19. Соболев С.С. Роль Н.М. Сибирцева в создании почвоведения / С.С. Соболев // Н.М. Сибирцев. Избранные сочинения : в 2 т. – Москва : Сельхозгиз, 1951. – Т. 1. – С. 5–18.

20. Соболев С.С. Роль Н.М. Сибирцева в изучении русских почв / С.С. Соболев // Н.М. Сибирцев. Избранные сочинения : в 2 т. – Москва : Сельхозгиз, 1953. – Т. 2. – С. 5–16.

   Цитата з книги: «Роль Н.М. Сибирцева в создании почвоведения как науки исключительно велика…Н.М. Сибирцев обобщил и творчески развил учение В.В. Докучаева о почве как особом естественно-историческом теле и учение П.А. Костычева о почве как среде, способной удовлетворять потребностям жизни растений. На основе учений Докучаева и Костычева, своих многолетних наблюдений и исследований Сибирцев написал первый учебник генетического почвоведения, по которому учились несколько поколений агрономов, лесоводов, почвоведов и который не утратил своего значения и в наши дни».

21. Список научных работ Н.М. Сибирцева : (в хрон. порядке) / сост.: Н.А. Богословский, К.Д. Глинка, Н.И. Криштафович, П.В. Отоцкий // Почвоведение. – Санкт-Петербург, 1900. – Т. 2, № 4. – С. 276–281.

   До списку ввійшло 81 наукових праць (статті, підручники, карти тощо) видатного ученого.

22. Тихоненко Д.Г. Історичний нарис кафедри ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (1894–2015 рр.) / Д.Г. Тихоненко. – Харків : Майдан, 2015. – 60 с. : фото.

23. Ферхмин А.Р. Сибирцев как человек / А.Р. Ферхмин // Почвоведение. – Санкт-Петербург, 1900. – Т. 2, № 4. – С. 269–271.

   Цитата з книги: «Сибирцев принадлежал к числу тех немногих, сравнительно, людей, которые много выигрывают при ближайшем знакомстве с ними. Одаренный от природы сильным умом, большою наблюдательностию и живою восприимчивостью ко всему прекрасному, возвышенному и гуманному, он, однако, далеко не всегда и не со всеми готов был делиться результатами своих размышлений и наблюдений над пережитым и прочувствованным. На первый взгляд, он производил нередко впечатление человека молчаливого, сосредоточенного, мало общительного, осторожно вставлявшего в разговор свои замечания…Но стоило попадать Н.М. в среду, где он чувствовал отзвуки душевных струн, дававших гармоническое созвучие с его собственным нравственным и душевным строем, как он становился оживленным собеседником, которого ценили тем выше, что он обладал в этом отношении драгоценными качествами: он был талантливейший юморист и почти всегда умел находить меткое, остроумное и вместе забавное словцо, определявшее сразу данную личность или явление в неожиданно новом и вместе неизменно верном, хотя иногда несколько карикатурном, свете; он обладал огромною памятью, и цитаты в прозе и стихах, всегда уместные, всегда удачные…то и дело слышались из уст его; многие его словечки и характеристики так и остались ходячею монетою в кругу лиц, знавших его ближе; наконец, он отличался необычайною нравственною чистоплотностью…».

24. Фортунатов А.Ф. Статистическая деятельность Сибирцева / А.Ф. Фортунатов // Почвоведение. – Санкт-Петербург, 1900. – Т. 2, № 4. – С. 243–276.

   Цитати з книги: «Н.М. Сибирцев оставил очень крупный след не только в естественно-научном почвоведении. Методология русской хозяйственной статитстики получила от него незаменимое содействие в постановке вопросов при статистическом исследовании почв. Первая программа опросных сведений была применена Н.М. к почвам Княгининского уезда в 1887 г.; программа эта не была напечатана (у нас она сохранилась в рукописи): впоследствии автор ее переделал, и переделанная уже в печатном виде она была применена экспедициями земских статистиков по разным уездам Нижегородской губернии. Наконец, в новой переделке профессор включил эту программу в свои лекции почвоведения (мы пользуемся литографированным изданием К.А. Мацеевича)»; «Жизнеспособность почвоведения, как отдельной дисциплины, доказана фактом, и теперь как-то особенно странно слышать все еще раздающиеся речи о подчинении почвоведения растениеводству и о каком-то особом “геологическом почвоведении”, которое будто бы можно пристегивать, как небольшое дополнение, к курсам геологии…».

   До 160-річчя від дня народження М.М. Сибірцева у читальному залі №4 експонується виставка «Професор М.М. Сибірцев», на якій представлено наукові праці видатного вченого та матеріали про нього. Запрошуємо до ознайомлення!

О.Д. Кандаурова, завідувач сектора рідкісних і цінних видань;

І.П. Жидких, головний бібліограф



Категорія: Бібліотека

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.