ХНАУ поетичний. Частина ІІ.

Автор: bibliograf от 3-06-2020, 10:57, переглянуло: 79

 

ХНАУ ПОЕТИЧНИЙ (Продовження. Частина ІІ) 

ХНАУ поетичний. Частина ІІ.

Факультет агрохімії

та ґрунтознавства (1946-2016) 

   На нивах факультету агрохімії та ґрунтознавства ХНАУ ім. В.В. Докучаєва завжди було багато талановитих викладачів і студентів. До сучасної когорти відомих учених університету належить Дмитро Григорович ТИХОНЕНКО (1937–2019) – доктор с.-г. наук, декан факультету агрохімії та грунтознавства ХНАУ (1972-1996), проректор з навчальної роботи (1996-2007), у 2007 р. виконував обов'язки ректора. Професор кафедри ґрунтознавства, академік Екологічної академії наук України (УЕАН), академік Міжнародної академії наук екології і безпеки життєдіяльності (МАНЕБ).

   Народився у с. Левківці Ізюмського р-ну Харківської обл. На благодатних чорноземах зростали не лише наукові сходи, а й паростки поетичного слова. Хистом до творчості, зокрема поезії, нагородила доля професора Д.Г. Тихоненка.

   Я НЕ ПОЭТ – Я ПОЧВОВЕД!


Не суди меня строго, читатель,

Я ведь вовсе не поэт.

О земле я пишу может много,

Ведь в профессии я – почвовед!

 

Исколесив страну свою родную,

Я много видел, научился познавать.

Теперь хочу пером и словом

Все это на бумаге описать.

 

Рассвет не раз встречал я в поле,

Дожди хлестали по щекам,

На солнцепеке был я поневоле,

Иначе не изучишь почвы по шурфам.

 

Я знаю, как пахать и сеять,

Хлеба выращивать и убирать.

Люблю земное все на свете,

В стихах желаю воспевать.

 

Не суди меня строго, читатель!

Я – не поэт. Я – почвовед!

             ЗЕМЛЯ МОЯ


Земля моя, мой край любимый,

Простор полей необозримый,

Лугов, чарующих своею красотой,

И шум лесов всегда неповторимый.

 

Здесь чернозем буяет сочно,

Хлеба растут на радость всем,

А воздух чист и так привольно

Живет свободный человек.

 

Где чернозем, там изобилие

Продуктов всяких и вина,

Там мед янтарный и душистый,

А воды чисты, как слеза.

 

Здесь люди добрые живут,

С душой открытой и могучей,

Они и нас зовут… зовут…

Для приложения энергии кипучей.

 

Мы вместе дружно к ней пришли

И низко, низко поклонились,

Земле родной и радости земной

За то, что мы с Землёю подружились.

ПРАДІДІВСЬКА ЗЕМЛЯ

Як стає від знегод і безладдя погано,

Хліб і сіль я кладу у заплічний мішок,

Не сідаю в авто, а своїми рушаю ногами,

В придонецькі краї, звідки рід мій пішов.

 

Там усе дороге: чебрецеві поляни,

Переліски у вибалках, степ без кінця…

Там синіє здаля сивий батько Крем’янець

І його підперезує стрічка Дінця.

 

Я зніму черевики, щоб ноги спочили,

І відчую землі материнське тепло,

Знов пройду по стежках,

                     де дитинство ходило,

Постою у місцях, де воно відцвіло.

 

А коли у дорозі застане безжальна,

Вже незвична мені полуднева жара,

Віковічні дуби зашумлять привітально

І запросять зайти в їхню тінь звіддаля.

Буду їсти куліш, зготувавши власноруч,

Щойно знятий з вогню і пропахлий димком,

А тюльпан польовий, що цвіте зовсім поруч,

За компанію схилиться теж над моїм казанком.

 

Заночую в степу, як мій дід біля шляху,

Коли пас він вночі круторогих волів,

Будуть зорі й супутники в небі кружляти,

І до ранку дзвенітимуть, наче джмелі.

 

Я прокинусь, як схід зарум’яниться густо

І засяють зарощені трави й кущі,

Прадідівська земля своїм духом могутнім,

Легко зніме утому з моєї душі.

 

А як буду вмиватись з якогось джерельця,

Що, як я, свій початок бере в цій землі,

То відчую синівським схвильованим серцем,

Ми без неї обоє слабкі і малі.

                           _______________________________________________ 

ХНАУ поетичний. Частина ІІ.

   Ім’я відомого вченого-ґрунтознавця професора Володимира Дмитровича Мухи, який очолював Курську сільгоспакадемію, довгий час не пов’язували з ім’ям улюбленого поета і письменника Володимира Чемальського.

    Володимир Дмитрович МУХА (1935–2016) – доктор с.-г. наук, професор, заслужений діяч науки РФ, академік РАЕН, ректор Курської державної сільськогосподарської академії ім. І.І. Іванова, член Союзу письменників Росії. Творчий псевдонім – Володимир Чемальський. У 1958 р. з відзнакою закінчив ХСГІ ім. В.В. Докучаєва. Із 1960 р. до 1982 р. працював на посаді асистента, доцента, згодом професора кафедри ґрунтознавства ХСГІ.

   В.Д. Муха володіє дивовижним мистецтвом слова, опублікував п’ять поетичних збірок. Читачів приваблює глибока, пронизлива лірика його віршів, а також філософські роздуми, співзвучні власним переживанням автора.

   У фонді бібліотеки ХНАУ зберігаються дві збірки творів В.Д. Мухи (Володимира Чемальського):

   Чемальский, Владимир. Всеобщая взаимосвязь : стихи / В. Чемальский. – Курск : Крона, 1999. – 144 с.

   Чемальский, Владимир. Откровения сердца : стихи и поэмы / В. Чемальский. – Курск : ГУППП «Курск», 1997. – 192 с.

ДЕ ТИ, МОЄ СЕРЦЕ, НЕНЬКА УКРАЇНО


Де ти, моє серце, ненька Україно,

Де ставок зелений, червона калина,

Де ви, рідні верби, стрункії тополі,

Де ви, моя юність, де ти, моя доле?

Де ти, сміх веселий, пісня серед ночі,

Де ж ви, чорні брови, де ж ви, карі очі?

Все давно минуло, як вода спливло,

Вітром по діброві, ген, од шелестіло,

Промайнуло зливою над весняним полем…

Ой ти, моя юність! Ой ти, моя доле!


Женщина безмерной красоты,

Жизни грешной светлое начало,

Где любовь – и дух, и плоть венчала,

Возрождаясь в образе мечты, –

Женщины нездешней красоты.

Из других миров, небес других

Вышла эта женщина земная

Души озарить сияньем рая,

Красотой своей возвысить их

Для других миров, небес других.

Женщина безмерной красоты,

Вечной и несбыточной мечты.

РОДИНА СВЯТАЯ, УКРАИНА


В золоте хлебов, лазури неба.

Где бы ни скитался, ни был где бы,

Ты всегда прекрасна и едина –

Родина святая, Украина.

Разбросала судьба

Сынов-дочек твоих

За чужие моря

И за близкий кордон,

Но живет, как мольба

Память песен родных,

И восходит заря

В золотой перезвон;

И пронзает умы

Зов далекой земли,

Сердце думой летит

В полыханье калин

Не отступники мы,

Мы – твои журавли,

Жизни буря в пути

Разметала наш клин.

    ___________________________


Ты сегодня такая красивая

В этом вязаном розовом платьице.

Говоришь, что ты просто счастливая,

А слезинки на щеки катятся.

 

Ты сегодня такая нежная,

Вся для ласки, любви открытая,

Словно лилия белоснежная,

На заре росою омытая.

 

Ты сегодня неизъяснимая,

Тайна вечности сокровенная,

Белоснежка моя любимая,

Чернобровка моя любимая.

 

Да хранит любовь тебя в будущем!

Да творит тебя радость красивою!

Будь всегда любимой и любящей,

Будь всегда непременно счастливою!

                        ______________________________________________

ХНАУ поетичний. Частина ІІ.

   Антон Олександрович ГЕОРГІ (1927 – після 2000?) – доцент кафедри ґрунтознавства ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (1957–2000). Народився у с. Дорогощ Грайворонського р-ну Курської обл. У 1952 р. закінчив агрохімічний факультет ХСГІ ім. В.В. Докучаєва. Із 1957 р. – асистент кафедри ґрунтознавства. У 1966 р. йому присвоєно наукову ступінь кандидата с.-г. наук. Член редколегії і громадський кореспондент з морально-етичної тематики газети «Знання» та факультетської газети.

   50-му випуску фахівців ХНАУ присвячено такі рядки:

АГРОХИМИК-ПОЧВОВЕД

Что ни зона – случай новый,

Разных почв не перечесть:

Вот в степи процесс дерновый

И другие тоже есть.

 

Разные везде породы,

На которых почвы слой,

Видим чудеса природы –

Таких качества открой.

 

Оподзоленные почвы,

Где-то может чернозем;

Нужно план составить точный,

Сделать контуры на нем.

 

Где-то смыв прошел неверный,

Где-то оползень понять,

Все на плане нужно верно,

Поточнее показать.

Засоленью цену знает –

Засоленья хоровод

Почвоведы объясняют

Действием грунтовых вод.

 

Хуже стали черноземы –

Это вовсе не пустяк,

Почвоведы-агрономы

Скажут: «Загнанный рысак».

 

Сыплет гипс какой-то дядя,

Там, где злостный солончак.

Скажет почвовед, не глядя:

«Воду в сито льет, чудак!..»

 

Чтоб за дело не бояться,

Почвовед, секрет открой –

Как нам нужно обращаться

Лучше, грамотней с землей.

ЧЕЛОВЕК И ЗЕМЛЯ

Рубим сук, на котором сидим

И прием этот вовсе не новый,

Где-то солнце запряталось в дым,

Все твердим про эффект парниковый.

Одолеем природу опять,

Где бы только возможность явилась.

Наш девиз: «Силой нужное взять!»

Не нужна от природы нам милость.

На опушке весенней порой

Медуница цвела и фиалка.

Там теперь безобразной горой

Громоздится огромная свалка.

Тягачами трамбуем поля,

Нет уж больше зеленого луга,

Не увидит, наверно, Земля

В человеке надежного друга.

Иссякает кристальный родник,

Речку светлую стоками губим,

Горожанин несчастный привык

К той воде, что в асбестовых трубах.

Летом видим безлиственный лес:

Оправдания нитками шиты –

Это след катастрофы АЭС,

Что была без надежной защиты.

Что посеяли, сами и жнем:

Снег зимой удивительно серый,

Вянет зелень под летним дождем

С содержанием окислов серы.

Обстановка совсем не для нас,

Будто кто-то смеется над нами,

Все скуднее озона запас,

Суховеи, морозы, цунами.

Где лекарство такое найдем,

Чтобы стало полезное разом:

Для Природы, в которой живем,

Чтоб лечило свихнувшийся разум?

Люди, можно ль глаза закрывать,

Зная горькую истину эту?

Нужно многое нам предпринять,

И спасти Голубую Планету.

      ________________________________

ХНАУ поетичний. Частина ІІ.

   У Фундаментальній бібліотеці ХНАУ також зростали свої майстри поетичного слова. ШПАК (Величко) Надія Борисівна(1961–2013) – бібліограф І категорії бібліотеки (1989–2013), випускниця 1984 р. факультету ґрунтознавства та агрохімії нашого університету.

ДОЛИНА ФЕЙ

Ночь коснулась лесной глуши,

Лунный свет озарил долину,

Над хрустальным ручьем, в тиши,

Легкий ветер колышет иву.

Серебрятся ее листки,

Отражаются в лунном свете,

Сказка ночи пройдет – они

Станут розовые на рассвете.

Нереальный, призрачный свет

Все меняет в подлунном мире,

И ночных мотыльков пируэт

Оставляет сказку в силе.

В той долине феи живут,

На поляне танцуют ночами,

Там цветы из мечты растут,

Чтобы в снах оставаться в нами.

ХНАУ–195!

Будь славен у віках інститут наш аграрний!

Ти маєш історію давню та гарну.

Твій шлях розпочав дев’ятнадцятий вік.

З Польщею корнями ти зв’язан навік.

Це був Маримонт в передмісті Варшави,

Студенти вивчали науки аграрні.

Піввіку на землях ти там існував,

Відомим Росії всій закладом став.

А далі – у Новій Олександрії

Були вже дослідні ліси і ниви.

І ректором сам Докучаєв працював

Та цілу наукову школу склав.

Гуртки студентські та бібліотека,

Плеяда вчених, знаних на весь світ.

Студентам був ти, як аграрна Мекка.

В життя несли вони науки заповіт.

ХХ вік, рік чотирнадцятий, війна та Харків…

Вже тут ми майже сотню літ.

Ти вистояв, зміцнів і негаразди

Не перервали творчий твій політ.

Гуртожитки та корпуси у гарнім місці,

Дендрарій надихає працювать…

З усіх куточків України їдуть діти,

Щоб в стінах ХНАУ докучаєвцями стать!

__________________________________________

ХНАУ поетичний. Частина ІІ.

   Із 1976 р. в ХНАУ ім. В.В. Докучаєва черговою навчального корпусу № 1 працює Ксенія Трохимівна ЄВТУШЕНКО. Народилася 1953 р. у с. Клепачі Лубенського р-ну Полтавської обл.

   Евтушенко, Ксения. «Зачем вам знать, что будет впереди. Живи сегодня и вперед иди…» / К. Евтушенко. – Харьков, 2016. – [27] с. : ил.

   Евтушенко, Ксения. «Моя исповедь…» / К. Евтушенко. – Б. м., б. г. – 26 с. : ил., фото.

 ХНАУ ДОКУЧАЄВА

Є на Харківщині ХНАУ Докучаєва

Малесеньке містечко, де своє життя.

Професори тут щирі й доброзичливі

Розказують студентам про їхнє майбуття.

 

Містечко в зелені згубилося,

Краса, якої нині не знайти

Перехожий, зупинися на хвилинку,

Помилувавшись, далі йди.

 

І їжачки тут бігають вечірньою порою,

І білочка тут шишку пронесе,

Дубочки шелестять листвою…

Розповісти так хочеться про все.

А хлопчаки тут учаться завзяті,

Дівчатка милі і стрункі.

Біля гуртожитку в багряному заході

Лунають пісні голосні.

 

На площі клумба у нас є,

Сія квітучою красою.

І Докучаєв, дивлячись у далечінь,

Стоїть в граніті, вкрившися ранковою росою.

 

Стоять, неначе велетні красиві,

Гуртожитки й навчальні корпуси.

Ялинки голубі їх огорнули –

Ми хочем зберегти їх назавжди.

_____________________________

Продовження матеріалу у Частині ІІІ "ХНАУ ПОЕТИЧНИЙ"

Олена Кандаурова, завідувач сектора рідкісних і цінних видань;

Ірина Жидких, головний бібліограф



Категорія: Бібліотека

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.