ХНАУ ПОЕТИЧНИЙ. Частина ІІІ
 |
|
Поезія – це своєрідна музика, кожна нота якої – частина твого життя. Часто поезія – це сповідь, молитва, порада. Так чи інакше, це крик або шепіт душі, це власний погляд на світ, що викликає досі незнані значення й асоціації. Важливо також, щоб вона була справжньою і наповненою любов’ю.
Серед талановитих студентів ХНАУ ім. В.В. Докучаєва – Володимир КВАСОВ і Ольга ШЕСТОПАЛОВА (випускники факультету інженерів землевпорядкування), Олена ХОЛОД (випускниця факультету обліку і фінансів), Ірина ШАРАФАНОВА (випускниця агрономічного факультету).
_______________________________________________________
УКРАЇНА (О. Холод)
|
Україно! Рідна Батьківщино! Шум дерев і шепіт колосків, Ти для нас завжди одна-єдина, І в любов безмежну нашу вір. Славилася завжди ти полями, Небом щирим, співом солов’їв, Неосяжними зеленими гаями. Ми про мужність чули від дідів, Коли ти, пригнічена віками, У вогні палала злих боїв, Все терпіла довгими роками, Захищала честь від ворогів. |
Навіть в ті жахливі роки Не зламалась, вірила в життя, Прокладала все нові дороги В наше з вами мирне майбуття. Україно! Рідна Батьківщино! Ти оспівувала біль в своїх піснях, У віршах Шевченка, Українки, У легендах, міфах і казках. Україно! Ти живи і квітни! Ми від серця поклоняємось тобі, Бо ми всі твої єдині діти, Бо єдина ти на всій Землі! |
__________________________________
СЕКУНДЫ... (В. Квасов)
|
Вы улетаете, срывая с места жизнь, С собою забирая тысячи мгновений, Миллионы слов, десятки поколений, Даря нам опыт, красоту морщин.
Мой друг, проснись же ото сна, Ведь жизни нам отведено так мало. Живёт не тот, в душе кого весна, А тот, чья жизнь зимой пылала.
Ты упрекаешь меня печалью? Говоришь, что краски цветные вокруг? Но посмотри, что случилось с моралью! Всмотрись в эти лица, мой друг...
Не увидишь ты добрых улыбок, Не заметишь счастья, любви. |
Мир трещит от совершённых ошибок! Не закрывай же глаза, посмотри!!! На забытых отцов, матерей, Равнодушные тени в холодном метро. На тупых и безлицых детей Все живут, чтобы жить. Вот и всё...
Красота, нежность и скромность – Ваше время ушло навсегда. В безграничную тёмную пропасть Нас толкает злодейка-судьба.
Так не плачь же, мой друг, Наливай до краёв. Мы будем петь о прекрасном И представим, что солнце вокруг Ослепляет сиянием ясным. |
________________________________________
ЛЮБОВЬ (І. Шарафанова)
|
Когда любовь к тебе стучится, Ты хочешь от неё бежать, Укрыться, где-то в тайне утаиться, Закрыться на замки, молчать. Когда же сам влюбленным станешь, То будешь с нетерпеньем ждать Взаимных чувств, но их не будет... Успеешь ты их растерять. Пройдут года, промчится время И побегут быстрее дни. Давно уж перестанешь верить В то, что бывают две судьбы! |
В то, что бывают в жизни счастье,
Покой, уют, веселый смех. В то, что двоим и гром не страшен И для двоих белее снег... До бесконечности возможно Вот так страдать, судьбу корить, Хотя, на самом деле, можно Начать с нуля, про всё забыть! Забыть былые неудачи, Обиды отпустить, простить! Забыть о прошлом... Ведь иначе Так можно вечно в прошлом жить. |
________________________________
"МОРСКАЯ ЛЮБОВЬ" (О. Шестопалова)
Дещо стисло, але ми намагалися донести думки і сподівання деяких талановитих докучаєвців, що викладено у їх віршах. Тож далі буде... Не забуваймо про ще один світлий промінчик у житті, навіть якщо за вікном літо, чомусь не зовсім не літнє – теплий вірш поряд із чашечкою солодкого гарячого чаю точно підніме настрій!
Олена Кандаурова, завідувач сектора рідкісних і цінних видань;
Ірина Жидких, головний бібліограф
