До 520-річчя від дня народження Бенвенуто Челліні

Автор: bibliograf от 30-11-2020, 14:05, переглянуло: 199

 

Віртуальна прем’єра рідкісного видання


До 520-річчя від дня народження Бенвенуто Челліні

Автопортрет, 1561–1562 рр.

   «ЗАПИСКИ БЕНВЕНУТО ЧЕЛЛІНІ

ФЛОРЕНТІЙСЬКОГО ЗОЛОТИХ СПРАВ МАЙСТРА І СКУЛЬПТОРА»:

до 520-річчя від дня народження італійського скульптора, письменника, ювеліра Бенвенуто Челліні

 

   У листопаді 2020 р. виповнилося 520 років від дня народження італійського скульптора, письменника, ювелірних справ майстра Бенвенуто Челліні.

   Бенвенуто Челліні (1500–1571) – італійський скульптор, ювелір, живописець, воїн і музикант епохи Ренесансу. Звертався до медальєрного мистецтва.

 У колекції рідкісних видань ФБ ХНАУ ім. В.В. Докучаєва зберігається автобіографічна книга видатного італійця «Записки Бенвенуто Челлини флорентийского золотых дел мастера и скульптора: в 2 ч.» (1848), видана у Санкт-Петербурзі в типографії Е. Праца. Пропонуємо ознайомитися з життям і творчістю цієї талановитої людини та історією видання книги його спогадів.

 До 520-річчя від дня народження Бенвенуто Челліні

   Челлини Б. Записки Бенвенуто Челлини флорентийского золотых дел мастера и скульптора : в 2 ч. / Б. Челлини. – Санкт-Петербург : в тип. Эдуарда Праца, 1848. – Ч. 1. – 154 с.

   У книзі приплетено: Челлини Б. Записки Бенвенуто Челлини флорентийского золотых дел мастера и скульптора : в 2 ч. / Б. Челлини. – Санкт-Петербург : в тип. Императ. АН, 1848. – Ч. 2. – 117, [1] с.

   Також у цінному фонді нашої книгозбірні зберігається автобіографічне видання спогадів Челліні, що вийшло в світ у 1931 р.

До 520-річчя від дня народження Бенвенуто Челліні

   Челлини Б. Жизнь Бенвенуто Челлини, сына маэстро Джованни Челлини, флорентийца, написанная им самим во Флоренции / Б. Челлини ; пер., примеч. и послесл. М. Лозинского ; вступ. ст. А.К. Дживелегова. – Москва ; Ленинград : ACADEMIA, 1931. – 737, [3] с. : ил.

   Сучасники високо цінували Челліні як ремісника. Стосовно його художньої майстерності думки розділилися; однак, попри це, саме йому доручили представляти скульпторів на церемонії поховання Мікеланджело. Бенедетто Варкі та Джорджо Вазарі висловлювали багато гарних речей щодо його таланту ювеліра. Вазарі, наприклад, писав, що Челліні – неперевершений майстер медальєрного мистецтва та великий ювелір свого часу, а також геніальний скульптор.

   Місце Челліні в історії мистецтв визначається перш за все його скульптурними роботами. Його творчість вплинула на розвиток маньєризму.

До 520-річчя від дня народження Бенвенуто Челліні

Німфа Фонтенбло, до 1545 р.

До 520-річчя від дня народження Бенвенуто Челліні

Персей, 1545–1553 рр.

   Найбільш значущим його творінням, створеним під час перебування у Франції, є бронзовий рельєф Німфа Фонтенбло (до 1545 р., Лувр). Із збережених витворів, створених ним після прибуття до Флоренції: Персей (1545–1553, Флоренція, Лоджія Ланчі), статуетка хорта (1545–1546, Флоренція, Барджелло), бюст Козімо Медічі (1545–1548, там само), Ганімед (1548–1550), Аполлон і Гіацинт, Нарцис (у Флоренції), бюст Біндо Альтовіті (Музей Гарднер, Бостон, США), Розп’яття (1562, Ескоріаль).

До 520-річчя від дня народження Бенвенуто Челліні
Фігура Христа, 1562 р.
   Однією із найважливіших робіт, що відноситься до пізньої творчості Челліні, є зроблена із мармуру оголена фігура Христа. Коли Челліні отримав прекрасний шматок мармуру, він вважав себе не гідним навіть торкатися до нього і першою людиною, якій він хотів віддати мармур, був Мікеланджело. Але Челліні довелося взятися за роботу самому, бо Мікеланджело вже був у прихильному віці й не міг виконати таке завдання.    Як наслідок, Челліні створив такий шедевр, що не поступався витворам його вчителя. Хоч спочатку скульптуру планували розмістити на місці поховання Челліні, пізніше її було продано Медічі та перевезено до монастиря неподалік від Мадриду (Crocifisso (El Escorial, Monastero di San Lorenzo, 1556–1562)).

   До збережених дотепер ювелірних робіт належить медальйон Климента VII, що є символом миру між християнськими правителями (1530). На медальйоні зображено бюст Папи, він був підписаний іменем самого автора. Також зберігся підписаний медальйон із портретом Франциска, медаль Кардинала П’єтро Бембо, а також неперевершена золота сільничка (відома як Сальєра), зроблена для Франциска І. Цей артефакт – 26-ти сантиметрова у висоту фігура, красою якої захоплювались як у ті часи, так і сьогодні. Фігура зображує голих бога та жінку, що сидять один навпроти одного із перехрещеними ногами, символізуючи Землю.

До 520-річчя від дня народження Бенвенуто Челліні
Сільничка Сальєра, 1543 р.

   Сільничку Сальєра (La Saliera) було вкрадено з віденського музею історії мистецтв у 2003 р. Згодом злочинці зв’язалися з поліцією та зажадали викупу. Але домовитися так і не вдалося. В обмін на сільничку викрадачі хотіли отримати 10 млн євро (експерти оцінюють справжню вартість у 50 млн євро).

   Через два роки поліції знов вдалося встановити контакт із викрадачами сільнички. Переговори щодо повернення шедевру ювелірного мистецтва поновлено у 2005 р. Як доказ, що сільничка дійсно знаходиться у них, злочинці надали одну від’єднану деталь – тризуб. Поліція домовилася про передачу сільнички, однак, операція провалилася. За загадкових обставин австрійський поліції все ж таки вдалося повернути шедевр на його місце до музею у 2006 р. Кажуть, одного із злочинців вдалося сфотографувати, і те фото було таке якісне та пізнаване, що крадій сам прийшов і вказав місцезнаходження сільнички [4].

   Книга «Життєпис Бенвенуто, сина маестро Джованні Челліні, флорентійця, написана ним самим у Флоренції», є однією із найвизначніших пам’яток літератури XVI ст. Бенвенуто Челліні почав писати автобіографію у 1558 р., однак більша частина рукопису написана рукою 14-річного хлопця, секретаря Челліні, та ще декілька сторінок виконано іншою рукою. Хроніка життєвого шляху доведена до 1562 р. У XVIII ст. після багатьох пригод рукопис зник. У 1805 р. його знайдено в одному із книжкових магазинів у Флоренції та передано до бібліотеки Лауренціана, де він зберігається дотепер. Перше друковане видання з’явилося в Неаполі 1728 р.

   Життя Бенвенуто Челліні описано в літературному жанрі, який можна назвати популярним, у цьому й полягає відмінність від таких творів, як «Сповідь блаженного Августина» або «Сповідь Руссо». На сторінках книги Челліні не виказував жодних нових ідей. Він дуже відкрито розповідав про свої пригоди, думки та почуття, не приховуючи низку «неприємних» ситуацій або подавши себе у вигідному світлі, що не характерно для жанру автобіографій того часу. Книга написана живою розмовною мовою (на тосканському діалекті), котра дуже переконливо передає думки та хвилювання самовпевненої, але нещасної людини у бурхливу добу XVI ст.

   За словами перекладача книги російською мовою М. Лозинського: «Труд переводчика такой книги, как «Vita», – если прибегнуть к сравнению из области, близкой к Челлини, – напоминает нам труд мастера, работающего над перегородчатой эмалью. Он должен сделать точное подобие чудесной чаши, вроде той, о которой так хорошо сказано во второй главе…переводчик …должен на каждой странице повторить тот же хитрый чертеж речевого строя, что и у Челлини, и заполнить его словесной финифтью, по возможности такой же пестрой и ясной, как и флорентийская» [3].

   Авторський переклад німецькою мовою виконав сам Гете. «Гете в полном сознании своего величия и своего превосходства над второстепенным или третьестепенным итальянским писателем снабдил свой перевод «Vita» замечаниями о его авторе. Они вышли чрезвычайно тусклыми. Замечания Гете! Таково свойство этой странной книги. У современного читателя от нее очень скоро, в буквальном смысле слова, разболится голова. В этом стремительном насыщенном эпическом потоке, где правда так похожа на выдумку, а выдумка с такой непоколебимой верой выдается за правду, где искренность бьет через край и захватывает наиболее предубежденного, где простодушие и наивная похвальба обезоруживают самого большого пуриста, – нельзя разобраться так просто» [1].

   У ХІХ ст. книгу Челліні російською мовою видавали двічі, проте обидва переклада зроблено не з італійської, а з французької мови. Найстаріший, анонімний переклад мав назву «Записки Бенвенуто Челлини флорентийского золотых дел мастера и скульптора» і був надрукований у 1848 р. Саме це видання зберігається в рідкісному фонді нашої бібліотеки. За словами М. Лозинського в ньому багато пропусків і чимало помилок.

   Наступне видання спогадів Челліні мало назву «Жизнь Бенвенуто Челлини, им самим рассказанная» (Санкт-Петербург, 1897). За думкою того ж М. Лозинського, у цьому виданні слог Челліні «выхолощен и прикрашен».

   Уперше з італійської мови книгу переклав саме Михайло Лозинський. Це видання вийшло в світ 1931 р. Зберігається у цінному фонді нашої бібліотеки [3].

   «"Vita" – не просто замечательное литературное произведение, "Vita" – такой памятник эпохи, который воспроизводит ее в ослепительной череде пластических видений, позволяет нам вчувствоваться в нее, сжиться с нею, понять ее со всей полнотой, какая доступна через четыреста лет» [2].

До 520-річчя від дня народження Бенвенуто Челліні

Рафаэль Морген (17581883) портрет Бенвенуто Челлини. Гравюра. (1822)

   Образ Бенвенуто Челліні, його життєві та творчі пригоди надихнули митців на створення багатьох творів в мистецтві та літературі:

   - Гектор Берліоз написав оперу про життя Челліні;

   - композитор Еміліо Боццано написав оперу «Бенвенуто Челліні» за лібрето Д. Перозіо;

   - Олександр Дюма написав драму «Бенвенуто Челліні», а також роман «Асканіо», що базується на житті Бенвенуто;

   - Грегорі Ла Кава зняв кінострічку «Романи Челліні»у 1934 р.;

   - Марк Твен у книзі «Принц та жебрак» називає витвори Бенвенуто Челліні «безцінними»;

   - іспанський художник-сюреаліст Сальвадор Далі у 1945 р. до іспаномовного видання книги Б. Челліні виконав ілюстрації аквареллю та чорнилами, які зберігаються у Театрі-музеї Далі у Фігерасі.

   «Він сам себе помазав та коронував абсолютним монархом мистецтва, і кожний випад проти нього сприймався як образа його величності» – сказав про нього один критик…

Використана література:

1. Дживелегов А.К. Очерки итальянского Возрождения / А. Дживелегов. Москва : Федерация, 1929. С. 163–234.

2. Дживелегов А. Бенвенуто Челлини: эпоха, среда, человек // Челлини Б. Жизнь Бенвенуто Челлини, сына маэстро Джованни Челлини, флорентийца, написанная им самим во Флоренции / Б. Челлини ; пер., примеч. и послесл. М. Лозинского ; вступ. ст. А.К. Дживелегова. Москва ; Ленинград : ACADEMIA, 1931. С. 5–34.

3. Лозинский М. Введение // Челлини Б. Жизнь Бенвенуто Челлини, сына маэстро Джованни Челлини, флорентийца, написанная им самим во Флоренции / Б. Челлини ; пер., примеч. и послесл. М. Лозинского ; вступ. ст. А.К. Дживелегова. Москва ; Ленинград : ACADEMIA, 1931. С. 35–45.

4. Бенвенуто Челліні [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%BE_%D0%A7%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96. – Назва з екрана. – Дата останньої правки : 21.02.2020. – Дата перегляду : 30.11.2020.

Запрошуємо до ознайомлення до сектору рідкісної та цінної літератури!

Кандаурова О.Д., завідувачка сектору;

Жидких І.П., головна бібліографиня

 

 



Категорія: Бібліотека

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.