Скасування кріпосного права в Україні

Автор: bibliograf от 18-02-2021, 10:27, переглянуло: 150

 

«ВЕЛИКА РЕФОРМА»:

до 160-річчя від часу скасування кріпосного права в Україні 

Скасування кріпосного права в Україні

   «Краще скасувати кріпацтво згори, ніж чекати, доки кріпаки скасують його знизу» - заявив в промові перед московськими дворянами новий цар Олександр ІІ у 1855 р. Цим самим він прийняв історичне рішення провести ряд реформ, спрямованих насамперед на скасування кріпацтва.

   Розуміючи, яку потенційну небезпеку крило в собі звільнення кріпаків, Олександр II діяв обережно. У 1857 р. з метою обговорення справи звільнення кріпаків і опрацювання конкретних пропозицій він призначив таємну комісію (згодом перейменовану на Головну комісію), до якої ввійшли провідні чиновники та громадські діячі як ліберальних, так і консервативних поглядів.

   Помітне місце у Головній комісії, що працювала в Петербурзі, посідали українці, зокрема українські діячі, поміщики Чернігівської губернії Василь Тарновський і Григорій Ґалаґан, які енергійно відстоювали інтереси селян.

   Щоб вивчити настрої на місцях, уряд запровадив у кожній губернії дворянські комісії. На Україні в роботі цих комісій взяли участь 323 дворяни, що представляли інтереси Слобідської України, Лівобережжя та Правобережжя і Південної України.

Скасування кріпосного права в Україні

   Скасування кріпосного права стало однією з найважливіших подій другої половини XIX ст. Царський уряд, орієнтуючись на внутрішнє незадоволення населення, вимушено пішов на ліквідацію феодально-кріпосницької системи, яка проіснувала майже сотню років. Реформу готували самі кріпосники, тому зробити її радикальною не вдалося. Вона була половинчастою, непослідовною, з орієнтацією, у першу чергу, на інтереси дворянства. Найбільшим досягненням цієї реформи було те, що селяни отримали особисту свободу.

   Головні засади селянської реформи були викладені у царському маніфесті від 19 лютого 1861 р. та «Загальному положенні про селян, звільнених від кріпосної залежності». За цими документами селяни ставали «особисто вільними» проте право власності на землю лишалося за поміщиками. В користуванні селян залишалися садиба і польовий наділ, за які вони мусили відбувати панщину або платили оброк.

   Взагалі кажучи, після реформи селяни мали в своєму розпорядженні менше землі, ніж до 1861 р. На російській Півночі вони втратили близько 10% своїх колишніх наділів. На Лівобережжі та Південній Україні їхні землі зменшилися майже на 30%. Так, якщо середня величина селянського наділу в імперії становила 27 акрів на сім’ю, то на Лівобережній та Південній Україні – лише 18.

Скасування кріпосного права в Україні

"Перехід із кріпосного стану до терміновозобов'язаного"

Карикатура на реформу, заборонена цензурою

Скасування кріпосного права в Україні

Карикатура "Селянин на одній нозі", 1861 р.

Поміщик: "Ти чому, мужичок, на одній нозі стоїш?"

Селянин: "Так другу, бач, поставини нікуди: всюди вашої милості землиця"

   Особливо нажилися на реформі поміщики України. Вдаючись до різноманітних хитрощів під час переговорів та перерозподілу земель, вони привласнювали собі ліси, луки та водойми, що раніше вважалися загальною власністю. Собі вони завжди лишали найродючіші землі, а гірші продавали за підвищеними цінами.

   Виняток становило Правобережжя. Серйозно сумніваючись у відданості польської шляхти цього регіону (безпомилковість цих підозр підтвердило повстання поляків 1863 р.), уряд намагався привернути на свій бік українських селян і роздавав їм наділи на 18% більші, ніж вони мали до 1861 р. Але виграючи на величині наділів, колишні кріпаки втрачали на дуже завищених цінах, які вони мусили платити за землю.

   Слід пам’ятати, що не всі селяни були кріпаками. Приблизно половину становили державні селяни, які поділялися на щонайменше 30 різних категорій, включаючи майже 1 млн. колишніх українських козаків. Вони звичайно жили краще за поміщицьких кріпаків (бо хоч і сплачували більшу подушну подать державі, що фактично була для них феодалом, зате могли без дозволу переселятися), мали в своєму розпорядженні більше землі, до того ж над ними не було осоружних панів (хоч їм часто отруювали життя підкупні чиновники).

Скасування кріпосного права в Україні

Карикатура українського сатиричного журналу "Шершень" (1906) на селянську реформу 1861 р.

Скасування кріпосного права в Україні

"Поміщики за грою в карти"

Карикатура Г. Доре, 1854 р.

   Реформа на місцях визначалася чотирма «Місцевими положеннями». Україна підпадала під дію трьох із них. Найвищі розміри наділів коливалися тут від 3 до 12 десятин на ревізьку душу (причому найбільші показники припадали на Степовий регіон), нижчі були на третину менші. На Лівобережжі землею наділяли згідно зі спадково-сімейним принципом, і відробітки тут були вищі, у Київській, Подільській та Волинській губерніях – за інвентарними правилами 1847–1848, і повинності тут були менші.

   Способи проведення реформи подекуди наражалися на значний спротив. Селяни відмовлялися вносити викупні платежі, вимагали наділення їх «дарчими ділянками». Всього у 1861 р. в Україні відбулося близько 3,1 тис. селянських виступів, у яких брали участь понад 2 млн мешканців 4160 сіл. Найзначнішими були Безуглівське, Бездненське повстання та Кам’янсько-Слобідське заворушення.

Скасування кріпосного права в Україні

Читання маніфесту 19 лютого 1861 р.

Г.Г. Мясоєдов, 1873 р., Третяковська галерея

   На Лівобережжі та Південній Україні повстань було відносно небагато. Проте на Правобережжі, де ще жила пам’ять про гайдамаків і ворожнеча між православним українським селянством та католицькою польською шляхтою посилювалася релігійними, етнічними та соціально-економічними розбіжностями, дрібні конфлікти набули значного поширення. Але їх завжди швидко придушували, й селяни продовжували в поті чола добувати свій щоденний хліб, хоч і за помітно змінених умов.

Безпосереднім результатом селянської реформи стало прискорення майнової диференціації населення. Так, близько 220 тис. українських селян були безземельними, 100 тис. отримали до одної десятини, понад 1,6 млн – від 1 до З десятин на душу.

   В історичній літературі реформа 1861 р. часто іменується «селянською», оскільки, хоча і здійснювалась урядом явно не в інтересах селянства, була спрямована на кардинальні зміни саме в його середовищі. Та все ж, попри велику кількість хиб, у цілому реформа мала позитивне значення. Вона усунула існуючи перешкоди на шляху соціально-економічної модернізації імперії – у місцевому самоуправлінні, судочинстві, фінансах, освіті, цензурі, військовій справі.

Скасування кріпосного права в Україні

   У 1911 р. вийшла в світ «Великая реформа» – перше і найбільш відоме з серії «розкішних» ювілейних видань у книговидавничій термінології того часу, розпочате видавцем Іваном Ситіним, присвячене 50-річчю скасування кріпосного права.

   З віртуальною презентацією видання «Великая реформа» І.Д. Ситіна можна за посиланням:

http://lib.knau.kharkov.ua/bibliotek/1093-velikaya-reforma-d-sitna.html

   У читальному залі №4 експонується виставка за колекцією цінних видань "Епоха великих реформ".

Запрошуємо до перегляду!

   Використана література:

1. Лазанська Т. І. Селянська реформа 1861 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наук. думка, 2012. – Т. 9.  С. 518–944 с.: іл.

2. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України : у 2 т. / Н.Д. Полонська-Василенко. – 3-тє вид. – Київ : Либідь, 1995. – Т. 2.  608 с.

Ірина Жидких, головна бібліографиня

 



Категорія: Бібліотека

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.