До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Автор: bibliograf от 23-02-2021, 10:58, переглянуло: 85

 

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

ГЕНІАЛЬНА ДОЧКА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

   25 лютого 2021 р. виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки (1871–1913) – письменниці, поетеси, перекладачки, культурної діячки

   Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім – Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Мати її – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист Петро Косач. Батьки багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Лесю і її брата Михайла у сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю – її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5-го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою.

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Леся Українка

Фото 1888 р.

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Лариса Косач з братом Михайлом

Фото 1880-1881 рр. 

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Леся Українка і Михайло Косач

Фото початку 1890-х рр.

   Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: Михайло Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу. У дев’ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватися. У 1884 р. у Львові в журналі «Зоря» було опубліковано два вірші («Конвалія» і «Сафо»), під якими вперше з’явилось ім’я – Леся Українка.

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

   Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом – у селі Колодяжне. В юнацькі роки Леся починає хворіти на туберкульоз, з яким вона боролася все життя. Хвороба спричинила до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також М. Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток дівчини, вона дістала глибоку і різнобічну освіту.

   Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. Так, наприклад, у 19 років вона написала для своєї сестри підручник «Стародавня історія східних народів». Перекладала твори Гомера, Гюго, Байрона, Гейне, Шекспіра. Леся Українка ввела в українську мову такі слова, як «напровесні» та «промінь».

   Побувавши 1891 р. у Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Сергій Мержинський.

Фото кінця 1890-х рр. 

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Леся Українка

Фото 1886 р.

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Климент Квітка

Фото  (рік невідомо)

   А от першою справжньою любов’ю Лесі Українки називають її друга по нещастю – хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського . Вони познайомилися в Ялті в 1897 р., приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй – 26. Спочатку він їй не сподобався, але поступово проник в душу. Він називав письменницю «Леся-Ларочка». Помер чоловік у неї на руках у Мінську від туберкульозу легенів. Біля його смертного ложа Леся написала поему «Одержима».

   Заміж Леся Українка вийшла вже після 30 років. Свого чоловіка, Климента Квітку, вона, безумовно, поважала, але кохання до нього не відчувала. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві.

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

 

Леся Українка. Київ, 1913 р.

Фото Ю. Тесленка-Приходька

   В останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору. Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував усіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглася навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

   Померла письменниця 19 липня 1913 р. в грузинському містечку Сурамі у віці 42 років.

   Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоч сама Українка не вважала себе гідною й нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Леся Українка

Фото 1896 р.

   Леся Українка написала загалом понад 100 власних віршів і 20 драм. Випустила три збірки. Серед мистецької спадщини – збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901–1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).

   Виняткове значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п’ятистоповий ямб, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії.

   На зламі ХІХ–ХХ ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.

Ірина Жидких, головна бібліографиня   

   У читальному залі № 4 експонується книжкова виставка «Ти себе українкою звала».

Запрошуємо до перегляду!

  

НА РОКОВИНИ

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Леся Українка

Вічність рідного народу,

Силу велета в віках,

Незборимість і свободу

Світ знайшов в її піснях.

І нема їм меж-кордонів

До сердець людей землі, –

Мас повсталих міліони

Їх як прапор понесли.

Й поряд з думою Тараса

Грізна криця в світі стала,

І життя-борні окраса

Пісня-буря зазвучала.

Перлина ясного Полісся

Громами між люди пішла,

Розірвала пекельну завісу,

Червоним світанком зійшла.

Пісень її ріки вогненні

Морями свободи стають,

Відважних беруть під знамена,

Торуючи з темряви путь.

І сьогодні в бій за долю

Сталь і ніжність слова йде,

Гартом вічним пестить волю,

По шляху звитяг веде…

Ще не одне мине століття

Буремного лету років,

Її душі святе суцвіття

Розквітне й в полум’ї віків,

Бо крила незламні у вічність несуть

Гартовану волю поета,

В єднанні народнії сили ростуть,

І розкриває обійми планета!

Михайло Степняк

(М.А. Бобро, доктор с.-г. наук, член-кореспондент НААН України, професор,

почесний завідувач кафедри рослинництва ХНАУ ім. В.В. Докучаєва)

 



Категорія: Бібліотека

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.