Віртуальна прем’єра книги
«ИСТОРІЯ ЗАПОРОЖСКИХЪ КОЗАКОВЪ» Д.І. ЯВОРНИЦЬКОГО:
до 160-річчя від дня народження українського історика, археолога, етнографа, фольклориста, лексикографа, письменника, дослідника історії українського козацтва
Душу свою віддай, а трудись, працюй
Життєве кредо Д.І. Яворницького
Дмитро Іванович Яворницький... Це ім’я овіяне легендами. З ним пов’язані малоймовірні, на перший погляд (для тих, хто не знав близько вченого), пригоди при розшуках залишків козацької старовини. Кропіткий збирач народних переказів і спогадів, він сам став героєм багатьох із них. Його знало і щиро поважало чимало людей. Дружбою з ним пишалися. Яскраві публічні виступи на історичну тематику, цікаві, часом інтригуючі публіцистичні та наукові твори – все це приваблювало до нього. Чуйність, відвертість і доброзичливість були характерними рисами дослідника. Протягом довгого життя у Д.І. Яворницького існувало і немало недругів, заздрісників, переслідувачів-урядовців. Деякі з них потім досить вдало використали популярність і славу вченого в своїх корисливих інтересах. Але, незважаючи на перешкоди, наприкінці минулого століття зійшла його зірка, коли він набув широкої відомості на Україні – на любій серцю батьківщині, де за палку пристрасть до історії Запорізької Січі трудові люди нарекли Дмитра Івановича «запорізьким батьком».
 |
 |
Портрет Д.І. Яворницького (у образі писаря) на картині І. Репіна
«Запорожцы пишут письмо турецкому султану», 1891
Характеризуючи багатогранну діяльність Д.І. Яворницького, видатний український радянський поет-академік М.Т. Рильський влучно відзначив: «Це був учений і діяч з дуже широким колом інтересів: історик, археолог, фольклорист, етнограф, лексикограф, письменник-прозаїк, що пробував свої сили й у віршуванні. Але в центрі його уваги була історія Запоріжжя, в яке він був по-юнацькому закоханий». На думку Рильського, «запорозький характерник» (так по-доброму він називав Яворницького) – це «одна з найсвоєрідніших постатей і один із найцільніших характерів».
Перу Д.І. Яворницького належить багато різних за жанром праць, великих і малих, наукових і популярних, більшість із яких присвячено історії запорозького козацтва. Головним підсумком творчості Яворницького стала тритомна праця «История запорожских козаков». Як писав учений у передмові до другого видання першого тому, «…в основание деяний запорожских козаков, прославивши себя бессмертными подвигами в борьбе за веру, народность и отечество».
 |
 |
Тритомна «История запорожских козаков» видатного вченого, академіка АН УРСР Д.І. Яворницького (Д.І. Еварницького – справжнє прізвище, як твердив сам вчений) вийшла за його життя в Петербурзі у 1892–1897 рр. (перший том – 1892 р., другий – 1895 р., третій – 1897 р.). Це була перша капітальна праця, у якій подавалася глибока і всебічна характеристика Запорозького краю, історія Запорозької Січі та козаків-запорожців, їх економічного, політичного, військового укладу життя, побуту, звичаїв і культури.
Вихід у світ першого тому «Истории запорожских козаков» привернув увагу тодішньої критики, яка поряд із загальною позитивною оцінкою праці вказувала автору на ряд недоліків у викладі матеріалу. Яворницький, урахувавши зауваження і пропозиції рецензентів, переробив і доповнив перший том «Истории запорожских козаков» і в 1900 р. здійснив друге його видання у Москві. У передмові до нього вчений вказував, що праця доповнена додатково виявленими ним документами з московських архівів, а також новими матеріалами, розшуканими в Середній Азії.
Слід відзначити, що у першому виданні першого тому «Истории запорожских козаков» не було покажчика власних імен, який у другому виданні займає важливе місце як довідковий матеріал.
Характер і зміст другого і третього томів «Истории запорожских козаков» Д.І. Яворницького суттєво відрізняється від першого тому. У них висвітлюється переважно політична і воєнна історія Запорозької Січі. Вона показана в тісному зв’язку з подіями, що відбувалися тоді на Україні.
 |
 |
У книжковому фонді Фундаментальної бібліотеки ХНАУ ім. В.В. Докучаєва зберігається репринтне відтворення видання Дмитра Яворницького «Исторія запорожскихъ козаковъ» (т. 1 (2-е изд., испр. и доп. – СПб., 1900); т. 2 (СПб., 1895); т. 3 (СПб., 1897)).
Усі три томи «Истории запорожских козаков» Д.І. Яворницького мають у своїй основі велику джерельну базу (архіви, приватні колекції документів, публікації документів археографічними комісіями, спогади сучасників і старожилів, праці вітчизняних та іноземних авторів, праці самого Яворницького з історії запорозького козацтва). Автор подає посторінкові посилання на першоджерела.
Важливою складовою частиною всіх трьох томів «Истории…» є зміст (оглав), який друкується без будь-яких змін. Основоположним археографічним (і текстологічним) принципом пропонованого перевидання тритомника є обов’язкове збереження всіх його авторських компонентів: передмови, текстів розділів, додатків, покажчиків власних імен, науково-довідкового апарату, приміток, змісту. Таким чином, не допущено порушень автентичності авторського тексту (виправлень, купюр, контамінацій, скорочень).
Разом із тим у даному виданні з технічних причин допущено деякі відхилення від оригіналу (дещо змінено формат, відсутній ілюстративний матеріал та авторські примітки до тексту перенесено в кінець кожного тому).
Тритомна «История запорожских козаков» Д.І. Яворницького, підготовлена Археографічною комісією АН УРСР, виходить у бібліотеці «Пам’ятки історичної думки України». За археографічними вимогами при виданні будь-якої історичної пам’ятки необхідне дотримання всіх її особливостей, насамперед мови оригіналу. «История…» якраз і друкується мовою оригіналу – російською, за сучасним російським правописом із максимальним збереженням лексичних, морфологічних і синтаксичних особливостей автора. Зберігаються також українізми в авторському написанні («козак», «Сичь», «Украйна» тощо). За сучасним українським правописом (із відтворенням діалектних особливостей) передаються зразки українського фольклору – прислів’я, приказки, пісні, думи, народні перекази. Незмінними залишаються місцеві етнічні назви, пряма мова, назви знарядь праці, одягу, предметів побуту, зброї, імена людей, географічні назви та ін. У авторській транскрипції зберігаються також іноземні слова і вирази, що вживаються у тексті.
Третій том «Истории запорожских козаков» закінчується 1734 р. Запланований раніше четвертий том праці Д.І. Яворницький не написав. Одну з головних причин цього дослідниця життя і творчої діяльності вченого М.М. Шубравська бачить у тому, що після ряду критичних рецензій, які з’явились на сторінках наукової періодики (зокрема, О.М. Лазаревського) «…учений вже не вірив у свої сили і, розчарований, не рискнув писати IV том історії запорозьких козаків, матеріал для якого підбирав уже давно і який повинен був обійняти історію Запорозької Січі від 1734 р. і до кінця її існування. Відтепер історик майже повністю переключається на художні твори, на фольклорно-етнографічну та лексикографічну діяльність».
Усе життя, невичерпну енергію, запал душі Д.І. Яворницький віддав вивченню цього складного соціального явища. У його працях чимало неоднозначних, суперечливих тверджень. Але головне в іншому – в умовах, коли на сторінках багатьох наукових видань того часу домінували офіційні погляди і концепції, Яворницький показав справжнє місце і роль Запорозької Січі не тільки в історії українського, але й інших європейських народів. У цьому і полягає пізнавальна і наукова цінність творчого доробку вченого як історика.
Справжня закоханість автора у предмет своїх досліджень, яку він зберіг до кінця життя, дала йому можливість написати запальний, емоційний, доступний за змістом і викладом твір про мужніх лицарів – козаків, життя яких проходило в битвах проти турецьких завойовників, пихатої польської шляхти та власних визискувачів.
Нащадкам. З прихильністю.
Я зійду вбік зі свого шляху, щоб дати дорогу молодій силі, коли вона забажає продовжити любу моєму серцю справу. Тоді я скажу так: ще не вмерла козацька сила, ще не згинуло козацтво! Воно розвинеться пишним квітом по землі, воно розіллється широкою повінню по всьому світу й буде жити, буде гріти серце наших дітей, поки стоятиме жива земля, поки блищатимуть чисті зорі, поки світитиме у небі ясний місяць... Синку, любий синку мій, чи чуєш ти?..
Дмитро Яворницький
Підготовлено за виданнями:
1. Абросимова С. Дмитро Яворницький: (до 150-річчя від дня народження) / С. Абросимова // Історія України. – 2006. – № 1. – С. 1–6 ; № 5. – С. 7–9.
2. Дослідник Запорізької Січі: (до 160-річчя від дня народження Д.І. Яворницького) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2015. – № 4. – С. 60–71.
3. Іванко А. Яворницький Д.І. – дослідник українського козацтва і Запорозької Січі / А. Іванко // Історія України. – 2002. – № 42. – С. 12–15.
4. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків : у 3 т. / Д.І. Яворницький ; пер. з рос. І.І. Сварника. – Львів : Світ, 1990. – Т. 1. – 319 с. : іл.
5. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків : у 3 т. / Д.І. Яворницький. – Київ : Наук. думка, 1990–1993. – 3 т. – (Пам’ятки історичної думки України). – Текст укр., рос.
Кандаурова О.Д., завідувач сектора рідкісних і цінних видань;
Жидких І.П., головний бібліограф
