До 305-річчя від дня народження Ж.-Л.Л.Бюффона

              До 305-річчя від дня народження Ж.-Л.Л.Бюффона

 

« Гений есть ничто иное, как дар огромного терпения»

Ж-Л. Л. Бюффон

Швидко плине час… Змінюються роки, віки, епохи. Незмінними залишаються лише надбання людства, над якими не владний час.

Нещодавно, передивляючись дореволюційні видання, що зберігаються у фонді нашої бібліотеки, і цього разу видання іноземними мовами, мимоволі затамовуєш подих, коли доторкаєшся до пожовклих сторінок з ледь відчутним запахом вогкості – то, мабуть, присмаком старовини. У розділі французької літератури, на трохи запилених полицях,  рівненькими рядами стоять у задумі невеликі книжки великої людини. Їх навіть боязко тримати в руках, та й історію в руках не втримати…

«Из всех вещей время менее всего принадлежит нам, и более всего нам не достает его». Цей крилатий вислів належить людині, до якої ще за життя вчені ставилися з пошаною, а широка публіка зачитувалася його творами.

 

Жорж-Луї Леклерк Бюффон (1707- 1788) – французький природодослідник, популяризатор науки. Грандіозний твір Бюффона «Естественная история» мав величезний успіх. Захоплюючі і яскраві розповіді про явища і об’єкти  природи, оригінальні думки, дотепні гіпотези, доступна та жива мова, піднесений тон – усе це прийшлося до часу і дуже подобалося читачам різних прошарків суспільства XVIIIст. Уперше наукова праця викликала таку палку цікавість і стала надбанням широкої публіки. «Естественная история» не раз видавалася цілком та частинами, перекладалася на різні мови й зробила графа де Бюффона однією з найвидатніших постатей століття європейського Просвітництва.

Жорж-Луї Бюффон народився в заможній родині бургундського пана в Дижоні і, звичайно ж, отримав добре виховання та освіту. Спочатку він вивчав медицину та право, а згодом, протягом двох років, мандрував Францією, Англією й Італією, наочно знайомлячись з природою цих країн. Математичні здібності, захоплення філософією та неймовірна зацікавленість природничими науками, привели до того, що в 26 років Бюффон стає член-кореспондентом Паризької Академії наук.

  Паризька Академія наук

У 1739 р. король Франції Людовик XVпризначає Бюффона управляючим Королівським садом і «кабінетом короля» (музеєм) у Парижі (пізніше – Ботанічний сад, Національний музей природничої історії). Бюффон залучив до роботи вчених різних спеціальностей і згодом перетворив Ботанічний сад у величезний дослідницький центр, з яким були пов’язані Лавуазьє, Ламарк, Жоффруа Сент-Ілер, Кюв’є. Науково-природничі колекції звідусіль поповнювалися скелетами тварин, препаратами, гербаріями, мінералами тощо. Із Росії, навіть, прибули бивні мамонта. Сам же Бюффон займається зоологією та іншими розділами природничих наук, адже  готується до створення великої праці, у якій збирається об’єднати всі відомі сучасній його науці знання про живу та неживу природу.

Національний музей природничої історії

  «Всеобщая и частная естественная история» почала виходити з 1749 року. Ще за життя вченого вийшли 36 томів, а останні 8 видані посмертно. Перші три томи присвячено походженню та історії Землі, загальним відомостям про людину і тварин. Потім йшли розповіді про тварин (12 томів), про птахів (9 томів)і мінерали (5 томів), додаткові томи, у тому числі «Эпохи природы».

В основі праці Бюффона покладено низку ідей загального характеру і, перш за все, ідею історичного розвитку природи. Автор не хотів сперечатися із церквою, та саме він окреслив межу між біблейською космогонією і природничою наукою. Коли з боку церкви учинилися нападки, Бюффон виправдовувався, відмовлявся від своїх поглядів та продовжував писати своє. Наостанок, богословський факультет Сорбони постановив «сжечь неугодные книги рукой палача». І тільки завдяки популярності, його неконфліктному характеру і зв’язкам при дворі, Бюффона залишили у спокої, оголосивши його філософію природи «старческим вздором».

 

Більшість учених-сучасників вважали Бюффона дилетантом і критикували його за помилкові відомості, необґрунтовані гіпотези і недоречну в науковій праці красу стилю. І дійсно, захоплений величчю і красою природи, Бюффон не раз у теоретичних засадах відсутність знань поповнював фантазією.

Чарльз Дарвін  

В.І. Вернадський  

Однак, згодом на думки та гіпотези Бюффона покладалися Кант, Дідро, Гете, Ламарк, Сент-Ілер, Лаплас, Кюв’є. Дарвін зауважував, що стосовно питання походження видів, Бюффон був «первым из писателей новейших времен, обсуждавших этот предмет в истинно научном духе». А Вернадський, який багато займався природничими науками, вбачав величезну заслугу Бюффона в тому, що він розповсюдив історичний принцип «на всю видимую природу. Совершенно непредвиденно, благодаря такому расширению области приложения истории, совершился перелом в европейском обществе в понимании значения времени».

Бюффон покладав багато зусиль, удосконалюючи стиль своїх книг. Йому докоряли за пишномовний стиль, однак, завдяки стилю, природничими науками зацікавилося багато читачів.

Досягнення Бюффона в розвитку французької мови посприяли його обранню у 1753 р. до Французької академії («безсмертних»), у 1740 р. до членства в Лондонському королівському товаристві, та 1776 р. Бюффона обрано іноземним почесним членом Петербурзької Академії наук.

  Людовик XV надав йому графський титул, а Людовік  XVIще за життя Бюффона розпорядився встановити перед входом  до Королівського природничо-історичного кабінету його бюст із написом «Majestati naturae par ingenium»(«Ум, равный величию природы»).

 

Бюффону належать крилаті вислови: «Стиль – це людина» та «Геній – це терпіння». Перший афоризм із промови Бюффона перед його обранням до Французької академії зазвичай вживають у тому сенсі, що стиль відображає характер людини. Однак, сам Бюффон мав на увазі зовсім інше: на відміну від факторів, конкретних знань тощо, що належать усім і можуть неодноразово використовуватися ким завгодно, стиль неповторно належить тільки автору.

Безперечно обидві синтенції у повній мірі належать життю і творчості самого Бюффона.

У XVIIXIXст. праці Бюффона, що були важливі виключно завдяки своєму різноманіттю, оригінальності й ступеню впливу на сучасників, видавалися величезними тиражами в усіх європейських країнах. З ним був знайомий кожен поважаючий себе вчений. З того часу пройшло багато років, одні ідеї та думки Бюффона підтвердилися, інші виявилися неправильними, але, не зважаючи на це, про Бюффона пам’ятають, про нього пишуть у шкільних підручниках та наукових трактатах. І справа тут не в деталях, правильності чи неправильності його гіпотез, а в тому, що він одним з перших заклав основи сучасної природничої науки, намагаючись створити її цілісну систему.

 «Писати прекрасно – значить одночасно прекрасно мислити, прекрасно відчувати і прекрасно висловлювати, тобто володіти у рівній мірі розумом, душею і смаком». Цей доречний вислів теж належить перу Бюффона, працями якого неможливо не зачитуватися. Тільки тримаючи в руках його «Histoirenaturellegeneraleetparticuliere», і власними  очима проходячи рядок за рядком, можливо отримати ту насолоду від читання, що залишається незмінною вже протягом кількох століть.

У складі рідкісного фонду Фундаментальної бібліотеки ХНАУ  теж є унікальне видання збірки творів Бюффона в оригіналі, тобто французькою, а також окремо видання у перекладі на російську.

«Несравненная между Владыками земными въ Бозе почивающая Государыня Императрица ЕКАТЕРИНА Великая, желая распространить повсюду просвещенїе и сведенія въ отечестве нашемъ, Всемилостивейше повелеть соизволила Россїйскимъ Академїи Наукъ Членам преложить на отечественной языкъ творенїя славнаго графа де Бюффона къ Естественной исторїи животных относящїяся, которые съ должнымъ благоговенїемъ приемля Высочайшее повеленїе и тщася со всевозможнымъ раченїемъ исполнить волю Всеавгустейшїя Монархини…».

 Тож, завдяки імператриці КатериніII працю «Всеобщая и частная естественная история» графа де Бюффона було видано російською мовою у 10 частинах. Вісім книг цього видання, зокрема 1, 2 і 4-8 частини, зберігаються у фонді нашої бібліотеки. До того ж 6, 7 та 8 частини з першого видання («тиснения»).

Колекція творів Бюффона французькою мовою, представлених у нашій бібліотеці,  налічує 44 книги, виданих у Парижі в період 1799 – 1808 рр.

Гортаючи ці пожовклі, шорсткуваті сторінки, ще раз упевнюєшся в тому, що недаремно О.С. Пушкін розгледів у Бюффоні «великого живописца природы». Неймовірно чуттєвий та красивий стиль письма, можливо місцями недоречно пихатий, але безумовно той, що лишається у памяті.

 

  

Шановні читачі, прихильники природничих наук та просто ті, хто не байдужі до історії!

Запрошуємо вас до читального залу рідкісних і дореволюційних видань ознайомитися з цікавою збіркою творів відомого французького природодослідника графа де Бюффона.

 

 

Твори графа де Бюффона:

1.     Бюффон, Ж.-Л.Л. Всеобщая и частная естественная история: в 10ч./Ж.-Л.Л. Бюффон; пер. с фр. С. Румовского, И. Лепехина. – 3-е тиснение. –  СПб.: Императ. АН, 1801. – Ч.1: Естественная история. Теория Земли. – 378 с.: ил.

2.      Бюффон, Ж.-Л.Л. Всеобщая и частная естественная история: в 10ч./Ж.-Л.Л. Бюффон; пер. с фр. П. Иноходцова, Н. Озерецковского. – 3-е тиснение. –  СПб.: Императ. АН, 1811. – Ч.2: Естественная история. Теория Земли. – 401 с.: ил.

3.      Бюффон, Ж.-Л.Л. Всеобщая и частная естественная история: в 10ч./Ж.-Л.Л. Бюффон; пер. с фр. А. Протасова. – 3-е тиснение. –  СПб.: Императ. АН, 1812. – Ч.4: Естественная история о человеке. – 325 с.: ил.

4.     Бюффон, Ж.-Л.Л. Всеобщая и частная естественная история: в 10ч./Ж.-Л.Л. Бюффон. –  СПб.: Императ. АН, [1801 – 1812?]. – Ч.5: Естественная история человека – 480 с.: ил.

5.     Бюффон, Ж.-Л.Л. Всеобщая и частная естественная история: в 10ч./Ж.-Л.Л. Бюффон; пер. с фр. И. Лепехина. – 1-е тиснение. –  СПб.: Императ. АН, 1801. – Ч.6: Естественная история: [Домашние животные]IV, 400 с.: ил.

6.     Бюффон, Ж.-Л.Л. Всеобщая и частная естественная история: в 10ч./Ж.-Л.Л. Бюффон; пер. с фр. И. Лепехина. – 1-е тиснение.    СПб.: Императ. АН, 1802. – Ч.7: Естественная история: : [Домашние и дикие животные]279 с.: ил.

7.     Бюффон, Ж.-Л.Л. Всеобщая и частная естественная история: в 10ч./Ж.-Л.Л. Бюффон; пер. с фр. И. Лепехина. – 1-е тиснение.     СПб.: Императ. АН, 1804. – Ч.8: Естественная история о животных плотоядных – 310 с.: ил.

8.     Buffon, G.-L.L. HistorieNaturelle, generaleetparticuliere/ Buffon, G.-L.L.– Paris: F. Dufart, 1799 – 1808. – Т. 1,6,9,11,13,14,17,20,21,26-28,38, 43,47-49, 51,58,60,75-77,82,85,87,91,92,99-102,107-111,113,115-118,121,127.

 

Література про Ж.-Л.Л. Бюффона:

1. Бюффон, Ж.-Л.Л.//Лансон Г. История французской литературы. XVIII век. 

    – СПб., 1899. – С. 127 – 132.

2. Жорж-Луи Леклерк Бюффон// Таранов П.С. Философия сорока пяти 

    поколений. – М., 1999. – С. 474. 

3. Бюффон, Ж.-Л.Л.// Энциклопедический словарь: в 43 т./ под. ред. И.Е.

    Андреевского, К.К. Арсеньева, Ф.Ф. Петрушевского. – Изд. Ф.А. Брокгауз,

    И.А. Ефрон. – СПб.: И.А Ефрон, 1891. – Т. 5, полутом 9. – С.296 – 297.

4. Бюффон, Ж.Л.Л.// Энциклопедический словарь: в 58 т./ под. ред. В.Я.

    Железнова, М.М. Ковалевского, С.А. Муромцева, К.А. Тимирязева. – 7-е

    изд., совершенно перераб. – М.: т-во «Бр. А. и И. Гранат и Ко», [1910] –   

    1940. –   Т.7  – С. 433 – 434.

 

 


Переглядів:  2110