Зачинатель української літературної мови - І.П. Котляревський

Автор: Nastya от 24-09-2014, 13:13, переглянуло: 13086

 

ЗАЧИНАТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ:

до 245-річчя від дня народження І.П. Котляревського

Зачинатель української літературної мови - І.П. Котляревський

   В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. До таких належить Іван Петрович Котляревський, класик нової української літератури, видатний письменник-реаліст, автор славнозвісних “Енеїди” та “Наталки-Полтавки”. У важкі часи самодержавства він розкривав духовну велич рідного народу, його мрії, у конкретних художніх образах утілював його віру в краще майбутнє.

Зачинатель української літературної мови - І.П. Котляревський
Зачинатель української літературної мови - І.П. Котляревський

   Котляревський своєю «Енеїдою» об’єднав українське слово і світову культуру. «Енеїда» – перший твір, написаний живою українською мовою, на народній основі. У поемі змальовано риси національного характеру українців, їхні звички, вірування, погляди. Велика заслуга І. Котляревського в тому, що, взявши все найкраще з книжної мови, він поєднав це з багатством народної мови. Твори Котляревського довели, що українська мова є, вона жива й неповторна і має право на функціонування. Усе, розпочате І. Котляревським, продовжили митці України: Т. Шевченко, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко.

   Літературний доробок І.П. Котляревського складається з поем “Енеїда”, “Пісні на Новий 1805 год князю Куракіну”, а також п’єс “Наталка-Полтавка” та “Москаль-чарівник” і перекладу російською мовою “Оди Сафо” – твору давньогрецької поетеси Сапфо.

Усі вищеозначені твори надруковані у виданні:

   Котляревський І.П. Твори / І. Котляревський. – Б.м., б.в., [1920–1930-ті]. – 170 с. : іл., факс.

Зачинатель української літературної мови - І.П. Котляревський
Зачинатель української літературної мови - І.П. Котляревський

М.Й. Парпура

   Поема “Енеїда” вперше побачила світ у Петербурзі 1798 р. без відома автора, з ініціативи та на кошти багатого конотопського поміщика М. Парпури, який жив тоді в столиці й займався видавничою діяльністю, відаючи друкарнею Медичної колегії. Поема вийшла під назвою “Малороссийская Энеида в трех частях” (на титульній сторінці – “Энеида на малороссийский язык перелициованная И. Котляревским) з присвятною сторінкою “Любителям малороссийского слова усерднейше посвящается”.

   Бібліографічні та біографічні розвідки від редактора видання «Енеїди» з фонду ФБ ХНАУ: «Хто ж то такий був – отой Парпура, якого заходами й коштом побачила світ перша книжка нашого нового письменства? Це питання надто цікаве тим, що сам  Котляревський був дуже опісля лихий на видавця своєї праці за те, що цей ніби-то «почти испорченную» надрукував «Енеїду», а у власному виданні помстився на йому ще й спеціяльно – і дуже, треба сказати, злісно – додавши в описі пекла (ч. 3) відому строфу 82 про «якусь особу мацапуру». «Натуру мав він дуже бридку», - читаємо в цій строфі: Кривив душею для прибитку,

    Чужеє оддавав в печать,

    Без сорома, без Бога бувши

    І восьму заповідь забувши,

   Чужим пустивсвя промышлять.

   А тим часом, ні особа Парпури, ні соціяльне й матеріяльне становище його не дають жадних причин накидати йому якісь негарні заміри, як от бажання покористуватися з баришів од чужої праці, а тим паче “нахальство” чи щось таке инше.

   Померши р. 1828, Парпура в духовниці своїй записав на конотопську повітову школу 16000 карб., на чернігівську або новгородсіверську гимназію 16000 карб., на університет у Харькові 16000 карб., на конотопський шпиталь 40000 карб. Такі жертви зовсім добре показують, хто такий був Парпура і чого скортіло його взятись до видання “Енеїди”. Видима річ, для Парпури це було просто справою звичайного меценатства – не більше: він і широкому громадянству хотів дати втіху од читання тієї книжки, що йому самому дуже сподобалась. Дозволу ж на видання у автора не запитав просто через те, що маючи в руках один з рукописних списків «Енеїди», що ходили по всій Україні, міг не знати нічого про її автора, та взагалі права літературної власності за тих часів не були ще установлені так, як тепер».

   Друге видання “Енеїди” вийшло в Петербурзі 1808 р. з друкарні Івана Глазунова та, мабуть, його і коштом (теж без відома автора). Третє, тепер уже підготовлене автором і доповнене четвертою частиною, з’явилося 1809 р. Повний текст поеми під назвою “Виргилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И. Котляревским” був опублікований 1842 р. харківським книгарем Волохіновим, вже по смерті письменника. Правопис тексту фонетичний, але не український, а російський («ярижний). Саме це видання вважається найкращим  у дореволюційний період.

   За основний текст поеми, що зберігається у фонді рідкісних і цінних видань ФБ ХНАУ взято саме харківське видання 1842 р. У цій книзі “ярижний” правопис змінено загальнопризнаним для української мови 20–30-х рр. XX ст.

   Вихід у світ “Енеїди” став епохальним явищем в історії української культури, визначною подією в духовному житті народу. З’явилася книга, що ставила ряд важливих суспільних та естетичних проблем. В основу автор поклав сюжет класичної поеми “Енеїда” римського поета Вергілія, написавши цілком самобутній, оригінальний твір.

Зачинатель української літературної мови - І.П. Котляревський

Котляревський раз у раз звертається до історичного минулого України, звеличує патріотичні подвиги народу. Оспівуючи кращі національні традиції, стверджені історичним досвідом народу, поет закликає самовіддано любити Вітчизну, пройнятися життєдайним почуттям служіння їй. Любов до Батьківщини кличе на подвиг, пробуджує високі почуття. У боротьбі за рідну Вітчизну люди цілком змінюються: “Там лицар всякий парубійко”. Патріотичні почуття підносять гідність людини, її честь. Всією своєю поемою Котляревський заперечував твердження, що “виняткове право” на героїчні діяння належить лише дворянству. Дух патріотизму, за переконанням автора “Енеїди”, є “прикметою” й простих людей. В умовах самодержавно-кріпосницької дійсності така концепція звучала справді сміливо.

   “Енеїда” писалася, як відомо, протягом усього творчого життя поета: розпочав він її за молодих літ, а закінчив на схилі віку. Звідси – нерівний загальний колорит твору, невитриманість у змалюванні окремих образів, характерів; колоритні деталі іноді суперечать цілості всього образу. Тон розповіді з часом змінюється, стає подекуди риторичним. Не можна не відзначити певної ідейно-естетичної еволюції самого Котляревського за період написання “Енеїди”. Це позначилося й на поемі: від буфонади до громадянської сатири; від грубуватого шаржу-бурлеску до героїчних образів і картин, до своєрідних романтичних барв.

    Бібліографічні та біографічні розвідки від редактора видання «Енеїди» з фонду ФБ ХНАУ: «Видаючи твори Котляревського з ілюстраціями Корнієнка, годиться згадати «не злим, тихим словом» і автора тих талановитих малюнків; тим більше, що опріч своїх малюнків до «Енеїди», Корнієнко майже ніякого більш сліду не покинув по собі в історії рідного мистецтва. Василь Онисимович Корнієнко народився десь коло 1867 р. у сім’ї селянина. Він змалечку одбув «тверду школу» всіх талановитих, але безталанних дітей народа, яким хист їхній не дає заспокоїтись на звичайній буденщині, а злиденні обставини не дають разом з тим вибитись на гору, до світла, а коли й не спинять міцного духа, то скалічать фізично. Не знати як саме, але звернув талановитий хлопець на себе увагу тодішнього катеринославського губернатора Рокосовського, і цей знайшов йому притулок у художній школі Макухиної в Севастополі. На те, щоб вирядити Корнієнка до Севастополя, губернатор упорядив лотерею малюнків Корнієнкових і 100 карбованців, прибуток з тієї лотереї, Корнієнко й дістав на дорогу до життя в Севастополі. Злиденні обставини з одного боку, слабовитість з другого – дуже стояли на перешкоді його працьовитості, не даючи йому розвивати свій хист на більших та серьозніших малюнках, для яких треба було і часу, і грошей – саме того, чого бракувало Корнієнкові за дрібною роботою за-для шматка насущного хліба. Українська громада в Одесі, спізнавши Корнієнка, замовила йому 20 малюнків до «Енеїди», маючи на увазі опісля дати йому ілюструвати ще й Шевченкового «Кобзаря». Та художник встиг зробити тільки ті одинадцять малюнків до «Енеїди», що читач знайде в цій книзі... Так, бувши вже слабим і дуже велику маючи потребу в грошах, Корнієнко проте не схотів узяти на себе гонорар за малюнки до «Енеїди», і натомісць попрохав одіслати його зароблені гроші до Петербургу добродійному товариству на видання українських народніх книжок...»

Зачинатель української літературної мови - І.П. Котляревський
Зачинатель української літературної мови - І.П. Котляревський

   Видання «Енеїди», що знаходиться у фонді нашої бібліотеки містить і факсиміле (fac-simile) з останньої сторінки оригіналу «Москаля-Чарівника» (*з колекції П. Зайцева).

   «Енеїда» І.П.Котляревського сильна наявним у ній прогресивним просвітительським ідеалом. Оспівування любові до Батьківщини, звеличення героїчного минулого, показ самовідданних і мужніх воїнів, нарешті, могутній образ самого Енея – все це утверджувало високі моральні якості національного характеру українського народу. Отже, сенс поеми І.П. Котляревського – в утвердженні духовних сил народу, в уславленні життєлюбства, оптимізму, мужності простих людей. З глибокою повагою і любов’ю, з надзвичайною теплотою зобразив письменник їх у поемі, наповнивши її ароматом степних вітрів, духом нестримної волі, невгамовною силою життя.

   Значення Котляревського як зачинателя української літератури винятково важливе: своїм поетичним словом, утвердженням засад демократичної естетики він відкривав, новий напрям у розвитку національної культури, спрямований на дедалі глибше проникнення в життя народу, на осмислення його історичної долі. Творчість І.П. Котляревського увійшла дорогоцінним вкладом в українську літературу і стала живим джерелом духовного розвитку народу.

   Значення «Енеїди» ще й у тому, що цим безсмертним твором Котляревський поєднав українське художнє слово зі світовою культурою. Цим твором автор довів, що і й у рамках бурлескного жанру можна правдиво показати життя народу і висміяти його ворогів. «Енеїда» – чи не єдиний твір у Європі, що став народним, бо ця перша високохудожня поема нової української літератури зогріває читача власним, а не запозиченим світлом.

Жидких І.П., гол. бібліограф

Кандаурова О.Д., зав. сектором рідкісних і цінних видань



Категорія: Новини, Культурно-массова діяльність

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.