Віртуальна інформина

Автор: Nastya от 3-03-2015, 14:05, переглянуло: 1390

 

«Ще не вмерла Україна»:

до 200-річчя від дня народження М.М. Вербицького,

укр. композитора, громадського діяча

 

Віртуальна інформина

   Михайло Вербицький (1815–1870) – український композитор, хоровий диригент, священик, автор музики до українського національного гімну “Ще не вмерла Україна”. Його постать напрочуд показова для розвитку української культури минулого століття, при чому в різних аспектах: і жанрово-стильовим характером музики, і особливостями життєво-творчого шляху. Значною мірою ізольоване від громадсько-політичного і культурного життя існування убогого сільського священика несподівано поєдналося з великою результативністю творчого процесу, відсутність гучних патріотичних декларацій зі спонтанним відчуттям приналежності до українського народу, цілеспрямованим зусиллям примножити його духовні надбання.

   Михайло Вербицький – уродженець західних окраїн українських земель, що здавна славилися своїми культурними традиціями.

Віртуальна інформина

   Ще за життя Вербицький здобув визнання як творець улюблених і популярних хорів, солоспівів і театральної музики. Цьому сприяли пісенний характер мелодики, гомофонно-гармонічний тип викладу, використання фольклорних мотивів, зокрема, коломийкових. Значного поширення набув патріотичний хор «Тост до Русі», а також інші чоловічі акапельні хори: «До зорі», «Думка», «Поклін» та інші. Новаторство хорової музики Вербицького – як фактора національного культурного відродження полягає насамперед в тому, що він використовував поезію українських авторів: І. Гушалевича, В. Шашкевича, Ю. Федьковича. Вербицький є першим з галицьких композиторів, який звернувся до поезії Т. Шевченка. Це був текст «Заповіту» в музичній інтерпретації для подвійного хору (мішаного і чоловічого), соліста (бас) і симфонічного оркестру. Кантата-поема Вербицького «Заповіт» прозвучала на святковому шевченківському концерті у Львові у 1868 р.

Віртуальна інформина
Віртуальна інформина

Копія 1991 р. репринтного видання львівського журналу «Мета» 1863 р., перша публікація вірша

   У далекому 1863 році, у львівському журналі «Мета» (№ 4) з’явився патріотичний вірш поета з Бориспіля – Павла Чубинського – “Ще не вмерла Україна”. Цей вірш припав М. Вербицькому до вподоби як своїм високопатріотичним змістом, так і легкістю форми. Спочатку М. Вербицький представив цю пісню як солоспів і сам виконав її на сходинах гімназійного товариства “Громада” в Перемишлі. А щоб усі члени “Громади” могли цю патріотичну пісню бадьоро співати, то він зробив з неї хорову композицію. Урочисто виконали цей хоровий твір уперше в Перемишлі в день  свята Св. Івана Хрестителя – 1-го липня 1864 р. Була це знаменна подія. Ця патріотична пісня немов веселка поєднала наддніпрянців із галичанами: “Заспіває наш брат за Дунаєм або під Полтавою, а ві Львові і в Бескидах голос лунає. Застогне Галицька Русь під Карпатами, а понад Дніпром у людей серце болить”, – так писав 1863 р. Пантелеймон Куліш у листі до редактора Львівської газети “Слово”.  Надруковано текст цієї пісні з нотами вперше у Львові 1885 р. у збірнику пісень під назвою “Кобзар”. Минали роки... Пісня “Ще не вмерла Україна” розправляла крила – спочатку над Дністром, а потім над Дніпром. Вона стала українським національним гимном, а тепер у неза-
лежній Україні – Державним Гимном України.

Віртуальна інформина

   Отець Михайло Вербицький до кінця свого життя служив двом великим силам нашого духовного життя – молитві і пісні – служив самовіддано, одержимо і повсякчас.

   Цікаво зазначити: первісну музику М. Вербицький написав для солоспіву в супроводі гітари, а вже згодом розробив її для хору. Мелодія пісні, зафіксована в рукопису, загалом збігається з пізнішим хоровим аранжуванням.
   Як бачимо, спочатку “Ще не вмерла Україна” існувала як вірш, що виник на Наддніпрянській Україні, а піснею-гімном став у Галичині, де вже були певні традиції створення й побутування патріотичних пісень. На тлі галицьких пісень-гімнів “Ще не вмерла Україна“ вирізняється широтою осмислення історичної долі народу, проникливістю погляду на перспективи його духовного відродження.

Саме як національний гімн “Ще не вмерла Україна“ визнавався І. Франком, Л. Українкою, трудовими українськими громадами в різних куточках світу. Особливо широко вживали цей гімн через те, що його авторами були наддніпрянець і галичанин – це підкреслювало соборність українських земель.

   «Вербицький для нас є не тільки музикантом, а також символом нашого національного відродження в Галичині», – так висловлювався один з найавторитетніших західноукраїнських композиторів Станіслав Людкевич. Композиторська діяльність Вербицького органічно влилась в загальний процес становлення і розвитку української музичної культури. В ній поєдналися західноєвропейські та національні риси. Таким чином, священик і митець Михайло Вербицький – зачинатель професійної музики в Галичині – став одним із фундаторів національної композиторської школи України.

   Ім’я Михайла Вербицького, видатного композитора і відданого борця за народність музичного мистецтва, дороге українським людям, які високо цінують кращі культурні здобутки минулого.


Жидких І.П., гол. бібліограф

 

 



Категорія: Новини, Культурно-массова діяльність

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований відвідувач.