Фундаментальна бібліотека ХНАУ

Із 1991 р. — Д.С. Добряк заступник директора Інституту УААН з наукової роботи, із 1996 р. — виконавчий директор. Із 2003 р. до 2006 р. — директор Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Держкомзему України.

Д.С. Добряк є засновником наукової школи з удосконалення землевпорядного проектування в умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та підвищення антропогенного навантаження на земельні ресурси. Сформував модель екологічно безпечної організації території сільськогосподарських підприємств у зоні впливу Чорнобильської катастрофи. За його участі розроблено низку законодавчих і нормативних документів з питань реформування земельних відносин, що затверджені Верховною Радою і Кабінетом Міністрів України.

Вчений Д.С. Добряк опублікував понад 400 наукових праць, серед яких «Теоретичні засади сталого розвитку землекористування у сільському господарстві», «Економічний оборот землі в Україні: теорія, методологія і практика», «Автоматизація проектування в землеустрої: еколого-економічна та соціальна ефективність», у тому числі 35 монографій, три навчальних посібники. Є головним редактором фахового журналу «Землеустрій і кадастр».

Із 2003 р. очолює спеціалізовану вчену раду в Національному університеті біоресурсів і природокористування з проблем економіки природокористування і охорони навколишнього середовища.

За його безпосередньої участі підготовлено ряд законопроектів України, зокрема «Про плату за землю», «Про охорону земель», «Про розмежування земель державної і комунальної власності», «Про землеустрій», проектів постанов Верховної Ради України «Про земельну реформу», «Про прискорення земельної реформи та приватизацію земель», «Про порядок ведення державного земельного кадастру» та ін.

Дмитро Семенович Добряк – почесний землевпорядник України, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, медаллю «До 1500-річчя Києва», срібною медаллю ВДНГ СРСР за особистий внесок у відродження духовності, національної науки і культури. За рішенням експертної ради міжнародної іміджевої програми «Лідери ХХІ століття» відзначений нагородою «Свята Софія», рішенням Науково-експертної ради Асамблеї ділових кіл за високу національну гідність та активну участь у розбудові Української держави удостоєний почесного звання «Лицар Вітчизни», золотого іменного диплома, лицарської іменної шаблі та нагрудного знака Легіонера.

Після закінчення Головчинської середньої школи (Грайворонський район) у 1953 р. став студентом землевпорядного факультету Харківського СГІ, який закінчив у 1958 р., здобувши диплом з відзнакою й кваліфікацію «інженер-землевпорядник». Після проходження офіцерського стажування в лавах Радянської Армії працював у 1958-1964 рр. у Черкаській області колишньої Української РСР перші два роки інженером землевпорядної експедиції, а потім старшим і головним інженером-землевпорядником Шполянського райвиконкому. У період 1960 –      1964 рр. у зазначеному районі з його безпосередньою участю було проведено спільно з вченими Українського НДІ агроґрунтознавства і фахівцями «Укрземпроект» ґрунтово-ерозійне обстеження 23 господарств, аерофотозйомка та дешифрування земельних угідь, розроблена схема районного планування і комплексні проекти внутрішньогосподарського землеустрою, складена районна схема захисту ґрунтів від ерозії. У 1961-1965 рр. І.П. Здоровцов навчався в заочній аспірантурі при кафедрі землевпорядного проектування Білоруської сільгоспакадемії; у 1971 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Облік і порівняльна оцінка земель в центральних районах лісостепу України». У 1964-    1972 рр. працював у Львівському сільгоспінституті викладачем на кафедрі землевпорядного проектування і за сумісництвом головним інженером науково-дослідної землевпорядної експедиції інституту.

У 1993 р. Іван Петрович захистив докторську дисертацію на тему «Агроекологічні основи комплексу протиерозійних заходів у районах інтенсивного землеробства Російської рівнини». З 1972 р. й дотепер працює у Всеросійському НДІ землеробства і захисту ґрунтів від ерозії (м. Курськ), спочатку вченим секретарем, а потім більше 34 років завідувачем провідними відділами та лабораторіями інституту.

І.П. Здоровцов є одним із засновників наукового напряму з формування екологічно сталих землекористувань. Розробив класифікацію орних земель, яка дозволяє під час виконання землевпорядних робіт диференційовано здійснювати внутрішньопольове землевпорядкування території всіх видів сівозмін в агроландшафтах і вдосконалювати структуру посівних площ сільськогосподарських культур.

 За результатами багаторічних наукових досліджень І.П. Здоровцов  опублікував понад 250 наукових праць, у т.ч. 12 монографій і брошур, більше 40 рекомендацій, методик, технологій, вказівок та інструкцій, отримав чотири авторських свідоцтва на винаходи.

Працював старшим інженером землевпорядником у Донецькому філіалі інституту Укрземпроект. Після служби в армії з 1975 р. працював інженером, керівником групи, провідним спеціалістом.

У 1991 р. очолив управління землевпорядкування та землеустрою Донецького міськвиконкому. З лютого 1995 р. обіймає посаду начальника Донецького обласного управління земельних ресурсів.

З березня 2004 р. у різні роки Микола Никифорович працює начальником Департаменту Міністерства аграрної політики України, головою ради Асоціації «Земельна спілка України», першим заступником голови Державного комітету України із земельних ресурсів, з грудня 2010 р.– заступник голови Державного агентства земельних ресурсів України.

М.Н. Калюжний — державний службовець четвертого рангу, нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, йому присвоєно звання «Почесний землевпорядник України».

Після закінчення з відзнакою факультету інженерів землевпорядкування в 1979 р. отримав направлення працювати інженером у Черкаському філіалі інституту «Укрземпроект». У 1981 р. був призначений на посаду керівника групи, а в 1987 р. на посаду головного інженера Черкаського філіалу інституту «Укрземпроект». У 1983 р. вступив на заочне відділення аспірантури Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва, яке закінчив у 1987 р.

Працюючи на виробництві постійно підвищував свій теоретичний та науковий рівень підготовки. У квітні 1993 р. був призначений на посаду директора Черкаського філіалу інституту землеустрою УААН, а після його реорганізації, в липні 2003 р. – на посаду директора ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», який очолював до жовтня 2009 р.

Виробничу діяльність в Інституті землеустрою постійно поєднував з науковою роботою, здійснював наукові дослідження в галузі землеустрою та земельного кадастру, має біля 30 друкованих наукових праць, серед них монографію — «Удосконалення грошової оцінки земель в Україні». У травні 2004 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю «Економіка природокористування і охорона навколишнього середовища».

Основні праці В.М. Кілочко: «Методологічні підходи щодо корегування базових показників економічної оцінки земель», «Типізація ландшафтів територій для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на прикладі Черкаської області)», «Консервація і екологобезпечне використання малопродуктивних земель та їх грошова оцінка на прикладі Черкаської області», «Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (на прикладі Черкаської області)», «Екологобезпечне використання та грошова оцінка деградованих і малопродуктивних земель».

 Під його керівництвом були розроблені десятки проектів внутрішньогосподарського землеустрою, контурно-меліоративної організації території, схеми землеустрою, а також експериментальні проекти.

Надалі працював на керівних посадах у Державному комітеті України із земельних ресурсів (1993–2003 рр.), де брав участь у розробці основоположних для землевпорядної галузі України законів «Про землеустрій» «Про охорону земель», «Про оцінку земель» та інших нормативно-правових документів з питань формування земельних відносин.

У 1995 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук на тему «Ґрунтово-екологічні основи формування стійких агроландшафтів Правобережного Лісостепу України». З 2003 р. перейшов на викладацьку роботу в Національний аграрний університет (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України). У 2008 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук на тему «Науково-методичне обґрунтування екологічно безпечних землекористувань». Будучи талановитим педагогом, він підготував сотні молодих інженерів-землевпорядників. Володимир Миколайович опублікував більше 80 наукових статей, монографій, навчальних посібників з питань землеустрою, реформування земельних відносин, раціонального використання і охорони земель, земельного права, екології землекористування.